Проблеми з мовленням у дітей

Опанування мовленнєвих навичок – одна з найважливіших частин процесу розвитку дитини. Від того, чи навчиться малюк правильно говорити, залежать не лише його успіхи в школі, а й повнота сприйняття навколишнього світу, можливість вільно контактувати з людьми, майбутня соціальна та професійна реалізація. Як і всі інші здібності, мовлення дитини розвивається поступово. Щоб не здіймати марну паніку через відставання свого чада, але й не проґавити момент, коли йому знадобиться допомога, батьки повинні мати уявлення про види та причини виникнення проблем із мовленням у дітей.

Основні проблеми з мовленням у дітей

У малюків дошкільного віку найчастіше спостерігаються такі дефекти мовленнєвого розвитку:

• Логоневроз (заїкання). На жаль, дітлахів, які страждають на це захворювання, дуже багато, і з кожним роком їхня кількість збільшується. Широкому поширенню заїкання сприяють напружений ритм сучасного життя, інформаційна перевантаженість, низький імунітет та підвищена вразливість малюків до сезонних інфекцій. Прояви логоневрозу можна помітити лише тоді, коли маля вже вміє будувати нескладні речення, тобто у віці 2,5-3 років. Впоратися із заїканням у домашніх умовах неможливо; його лікують логопед і невролог, діючи спільно. Вважається, що допомога, надана малюкові в перші пів року після виявлення проблеми, дає змогу досягти стійкої ремісії. Проте навіть найкращий лікар не може гарантувати, що логоневроз не проявиться знову через багато років;
• Алалія (затримка мовленнєвого розвитку). Така проблема з мовленням у дітей виникає в тих випадках, коли порушена робота відповідних зон головного мозку. Наявність алалії далеко не завжди означає, що дитина від початку має якісь порушення інтелектуального розвитку, але батьки повинні мати на увазі, що неможливість нормально говорити може шкідливо відбитися на навчанні малюка і згодом призвести до його відставання від однолітків. Якщо дитина до трьох років обмежується вимовою всього десятка-півтора слів, її необхідно негайно показати логопеду. У цьому випадку чекати не можна, оскільки з часом дефект поглибиться і виправити його стане складніше;
• Дислалія (порушення звуковідтворення). Коли молодшим дошкільнятам не дається правильна вимова свистячих, шиплячих, а також звуків «р» і «л», це вважається нормою (поки вміння говорити перебуває на стадії становлення). Подібна проблема з мовленням у дітей 5-6 років, як правило, є наслідком малої рухливості язика. До недавнього часу більшість логопедів радили позбавлятися таких недоліків хірургічним шляхом (за допомогою операції підрізання вуздечки язика). Сучасний погляд передбачає відмову від операції, яка визнана надмірно травматичною та малоефективною. Зробити язик рухливішим цілком можливо, регулярно виконуючи комплекс артикуляційних вправ;
• Ринолалія (гугнявість). Порушення зумовлене вродженими або набутими дефектами будови мовленнєвого апарату (розщепленням твердого або м’якого піднебіння, неправильною формою носової перегородки), або наявністю поліпів у порожнинах носа. Рішення про спосіб розв’язання проблеми має ухвалювати логопед спільно з отоларингологом;
• Дизартрія. Важка патологія розвитку, спричинена неможливістю контролювати скорочення м’язів обличчя та рух усіх частин мовленнєвого апарату. Це захворювання неврологічної природи, що потребує комплексного лікування;
• Загальний недорозвиток мовлення, який виражається в тому, що дитина занадто повільно поповнює словниковий запас, має труднощі з викладенням своїх думок, описом знайомих предметів. Характерною особливістю цієї проблеми з мовленням у дітей є так звані аграматизми (маля плутає прийменники, часи дієслів і відмінкові закінчення). У більшості випадків причиною появи дефекту стає педагогічна занедбаність. Якщо батьки мало займаються з дитиною, не залучають її до спілкування, говорять із нею спрощеною мовою (сюсюкають), розвиток мовлення малечі гальмується. Усунути недолік допомагають заняття з логопедом і постійна увага з боку дорослих членів сім’ї.

Проблеми з мовленням у дітей із ЗПР

Затримка психічного розвитку відбивається на опануванні дітьми мовленнєвих навичок. Дефекти мовлення у таких малюків мають комплексний характер: одночасно спостерігається і бідність словникового запасу, і різні форми порушень звуковідтворення (зокрема й ті, що пов’язані з недостатньою рухливістю артикуляційного апарату), і аграматизми. Крім того, у дітей із ЗПР сильно страждає логічна сторона мовлення: вони нерідко не можуть впоратися зі створенням зв’язної розповіді, плутають зміст знайомих їм слів.

Дітлахи, які страждають на ЗПР, мають особливості, що серйозно ускладнюють виправлення дефектів мовлення:

• Відсутність пізнавального інтересу, непідготовленість до навчання;
• Швидка втомлюваність, втрата зосередженості;
• Надмірна імпульсивність, непередбачуваність;
• Загальмованість, апатичність.

Логопед повинен підходити до проблем із мовленням у дітей, які страждають на ЗПР, комплексно, тісно співпрацюючи з неврологом, психологом та іншими лікарями. Хороші результати дає відвідування спеціалізованого дитячого закладу, де малюк може розвиватися, спілкуючись з однолітками та отримуючи індивідуальну допомогу з урахуванням своїх психофізичних особливостей.