Діти із затримкою психічного розвитку

Усі батьки хотіли б, щоб їхні діти були розумними та добре вчилися в школі. Але іноді реальність не збігається з очікуваннями, і батьки губляться: чому ж така талановита дитина не здатна впоратися з програмою для першого класу та розв’язати прості задачі? Вимовлені лікарем слова «затримка психічного розвитку» (ЗПР) звучать для них як грім серед ясного неба. Наскільки страшний цей діагноз і що чекає на малюка далі?

Найголовніше, що мають усвідомити батьки: ЗПР не має жодного стосунку до розумової відсталості. Це зовсім різні речі, тому найстрашніше, що можуть зробити дорослі, які оточують дитину, – це вжити у своїй мові вислови на кшталт «дурень» чи «дебіл», які лише переконають дитину в її неспроможності та нездатності до навчання.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це саме сповільнення темпу розвитку психіки. Воно виражається в незрілості мислення дитини та її зниженій здатності займатися інтелектуальною діяльністю. Діти із ЗПР більше люблять гратися, ніж вчитися – їм складно зосередитися на навчальному процесі.

Діагностика затримки психічного розвитку

У переважній більшості випадків діагноз ЗПР ставиться дитині після початку навчання в школі. Безпосередньо після народження і в перший рік життя такий діагноз поставити не можна – діти із ЗПР у цьому віці нічим не відрізняються від однолітків. Однак запідозрити проблему можна і в дошкільному віці. На жаль, батьки схильні переоцінювати здібності своїх дітей, і якщо вони помічають, що їхня дитина погано засвоює навчальний матеріал, то вважають, що це питання часу, і не може бути великих проблем у дитячому садку.

Тим часом затримка психічного розвитку дошкільнят цілком може бути своєчасно виявлена за уважного ставлення батьків і вихователів. Слід насторожитися, якщо у дошкільника є кілька симптомів із перелічених нижче:

• Дитина погано розрізняє форму та величину предметів;
• Їй складно оцінити фактуру поверхні предмета (гладкий-шершавий), його температуру (теплий-прохолодний);
• Вона погано виділяє структурні елементи предмета (з яких деталей предмет складається);
• Дитина погано запам’ятовує отриману інформацію;
• У її мові часто зустрічаються неправильні граматичні конструкції, їй складно вживати деякі граматичні форми.

На затримку психічного розвитку дошкільнят, як правило, звертає увагу саме логопед, до якого потрапляє на прийом дитина. Однак потрібно мати на увазі, що обстеження має бути комплексним – малюка потрібно показати не тільки логопеду, а й невропатологу та психологу, а можливо, і психіатру. Саме ця схема викликає труднощі у батьків, оскільки механізм встановлення діагнозу передбачає проходження спеціальної комісії, що складається з кількох осіб, включно з фахівцем-дефектологом.

Корекція затримки психічного розвитку

Ще раз звернемо вашу увагу на той факт, що діагноз у дітей із затримкою психічного розвитку не ставиться в ранньому віці. Більше того, можливі лише відхилення з боку мовленнєвого розвитку дитини, але не психоемоційного. Спеціальні логопедичні дитячі садки та заняття за певними програмами допоможуть дитині наздогнати своїх однолітків.

Однак якщо на проблему не звернули вчасно уваги, вважаючи її несуттєвою, у школі вона може загостритися. Діти із затримкою психічного розвитку до початку навчання просто не готові: вони не володіють у потрібній мірі такими операціями, як аналіз і синтез, абстрагування та порівняння.

Тим не менш, діти здатні виконувати більшість запропонованих завдань – однак швидкість виконання буде трохи нижчою за норму. У цьому полягає відмінність ЗПР від розумової відсталості. Проблеми з мовленням призведуть до повільного опанування читання та письма. Чи завжди необхідно переводити дитину із ЗПР у корекційний клас, адже це для багатьох батьків звучить як вирок?

З якими складнощами зіткнуться діти із затримкою психічного розвитку в школі? Головна їхня особливість – вони продовжують поводитися, як дошкільнята, віддаючи перевагу іграм, а не навчанню. Вчитися їм не хочеться, мотивація на відвідування шкільних занять вкрай низька. Можна виділити два варіанти поведінки дітей із ЗПР: у першому випадку затримка відбувається на рівні емоційної сфери, а не інтелектуальної, а в другому – навпаки.

На практиці діти з першої групи дуже товариські, вони грають у різноманітні ігри, але рівень їхніх емоцій відповідає дітям молодшого віку. Вони відчувають труднощі в питаннях дисципліни та самоорганізації, швидко втомлюються від одноманітної діяльності.

Діти із затримкою психічного розвитку з другої групи схильні до сором’язливості та боязкості поведінки й дуже важко переживають свої невдачі та погані оцінки. Однак їхня поведінка в школі адекватна, на уроках вони дисципліновані.

Далеко не в усіх випадках може знадобитися переведення дитини в клас корекції затримки психічного розвитку. Однак і переведення зовсім не означає того факту, що дитина не буде здатна надалі до навчання у звичайному класі.

Найголовніше для батьків – зрозуміти особливості свого малюка та створити для нього потрібну обстановку вдома, організувавши чіткий розпорядок дня. Дві найпоширеніші помилки, яких припускаються батьки, це або гіперопіка дитини із ЗПР і ставлення до неї як до маленької, або, навпаки, завищені вимоги. У другому випадку батьки вважають, що чим більше вони займатимуться з малюком, тим швидше він наздожене однолітків у розвитку. Але результат може бути зворотним: перевантаження психіки дитини та її нервові зриви.

Батькам потрібно буде періодично проходити з дитиною діагностику затримки психічного розвитку та дотримуватися рекомендацій фахівців. У такому разі шанси на швидку корекцію високі.