Характеристика мовлення дитини

Від правильності мовлення дитини, багатства її словникового запасу залежить якість навчання та виховання. Чим легше малюку висловлювати свої думки, тим більше у нього можливостей для пізнання навколишнього світу, спілкування з однолітками та дорослими. Будь-які порушення мовлення відображаються на поведінці та діяльності дитини. У таких діток виникають проблеми зі спілкуванням, і, як наслідок, зменшуються комунікативні здібності та біднішають знання. Розглянемо характеристику мовлення дитини в ранньому періоді та дошкільному віці.

Характеристика стану мовлення дитини раннього віку

Мовлення не належить до вроджених здібностей людини, воно формується поступово, в міру її росту та розвитку.

Вже у три місяці немовля починає активно гулити, лепетати. У цей час відбувається інтенсивна підготовка мовленнєво-рухового аналізатора дитини до вимови слів. Одночасно спостерігається процес розвитку розуміння мовлення. Спочатку малюк розрізняє інтонацію, потім, до 7-9 місяців, слова та дії.

Згідно з основними нормами характеристики мовлення дитини раннього віку, до 9-10 місяців малюк має вимовляти окремі слова, які складаються з парних складів: ма-ма, па-па, ба-ба. До першого року життя його словниковий запас уже становить 10-12 простих слів. Важливо, щоб у цей період мовлення дорослих, які звертаються до дитини, було правильним. Не потрібно сюсюкати, перекручувати слова, підлаштовуватися під мову свого чада.

Після року у дитини швидкими темпами формується пасивний та активний словник. Пасивний словник складається зі слів, які дитина ще не може вимовити, але співвідносить із певними предметами та діями. Активний словник розвивається з пасивного і являє собою слова, які використовуються малюком. До віку двох років в активному словнику дитини має налічуватися близько 250-300 слів. У цьому ж віці дитина починає говорити фразами, спочатку маленькими (по 2-3 слова), потім все більше їх подовжуючи.

Характеристика мовлення дитини 3-4 років

У цей період продовжує збільшуватися словниковий запас малюка. У мовленнєвій характеристиці дитини цього віку зазначається, що її активний словник містить 1900-2000 слів. При цьому вона все рідше вживає короткі, скорочені слова, вчиться правильно застосовувати назви навколишніх предметів та дій. Після чотирьох років дитина продовжує ускладнювати та подовжувати фрази. У цей час її потрібно вчити давати повні відповіді на запитання, переказувати казки.

Завдяки більш чіткій роботі мовленнєво-слухового та мовленнєво-рухового аналізаторів, характеристика мовлення дитини 3-4 років відзначається покращеною звуковимовою. Поступово зникає пом’якшена вимова приголосних звуків, все більше слів вимовляються граматично правильно. До чотирьох років дитина опановує навички словотворення. Наприклад, вона може зі слів утворювати їхні зменшувальні форми: ніс-носик, палець – пальчик, риба – рибка.

Мовленнєва характеристика дитини 5-6 років

До віку п’яти років запас слів дитини становить 2500-3000. Малюк правильно називає багато предметів домашньої обстановки та побуту, в його активному словнику вже є узагальнюючі слова. У характеристиці мовлення дитини в цей період відзначається покращення вимови слів, зменшення кількості перестановок звуків та складів. Звичайно, деякі важкі для вимови слова дитина ще вимовляє неправильно або із запинками, але, загалом, її мовлення стає більш грамотним.

Фрази малюка 5-6 років уже довгі, він активно використовує займенники, вживає слова в різних граматичних формах та поєднаннях. Зазвичай до цього віку мовленнєво-руховий та мовленнєво-слуховий апарати дитини готові до правильної вимови всіх звуків рідної мови. Водночас ще нерідко зустрічаються деякі недоліки вимови звуків. Найчастіше це буває не зовсім чітка вимова шиплячих, пом’якшення звука «л», заміна звука «р» на «л» або «в».

У цьому віці особливістю характеристики мовлення дитини є нестійкість вимови звуків. Так, хоча малюк уже може чітко вимовляти шиплячі, свистячі, глухі та дзвінкі звуки, часто він їх плутає, замінюючи одні іншими. Важливе завдання дорослих – навчити дитину правильно вимовляти всі звуки рідної мови.

Характеристика мовлення дитини 6-7 років

Для дітей старшого дошкільного віку характерний уже досить великий запас слів – до 3500. Їхню більшу частину становлять загальновживані слова, за допомогою яких можна висловити просту думку, а також спілкуватися з оточуючими.

Однак багатьом дітям цього віку притаманний бідний словниковий запас. Нерідко вони вживають слова та фрази неточно, недоречно, часто замінюють простими словами більш складні словосполучення та словоформи. У багатьох дітей у 6-7 років активний словник засмічений просторічними словами та виразами.

Ближче до шести років дитина розуміє основні закономірності та правила зміни слів, їхнього поєднання у реченнях. Однак у її мовленні часто можуть прослизати помилки, серед яких зазвичай бувають неправильні зміни слів за відмінками та числами. Наприклад, вона може сказати: «У мене немає перчатков».

У віці шести років дитина без зусиль може утворювати спільнокореневі слова. Наприклад, червоний – червонота, червоніти, скло – скляний, скельця.

Якщо у дитини відбулося повноцінне мовленнєве виховання і відсутні органічні вади мовлення, до цього віку вона вже правильно вимовляє всі звуки рідної мови. При цьому в неї може бути присутня певна нечіткість і неохайність мовлення. Так, вона ще може плутати звуки, змішувати їх. Особливо притаманно це тим дітям, для яких характерний швидкий темп мовлення.

Мовленнєва характеристика дитини повинна відповідати нормам її вікової групи. Звичайно, невеликі відхилення не становлять небезпеки для розвитку малюка. Якщо ж батьки помічають значне відхилення у розвитку мовлення своєї дитини, слід негайно показати її спеціалісту.