Синдром емоційного вигорання
Буває, що людина втрачає інтерес до життя і своєї справи, впадає у стан байдужості та безнадії. Якщо у вашому оточенні є такі люди, поставтеся до них уважно: можливо, хтось із них став жертвою важкого захворювання – синдрому емоційного вигорання.
Причини виникнення недуги
Термін «синдром емоційного вигорання» був запроваджений у 1974 році. Так назвали стан крайнього інтелектуального та емоційного виснаження, що за відсутності допомоги стає причиною численних порушень фізичного здоров’я. Як було з’ясовано, до цього сумного результату людину можуть призвести такі обставини:
- Робота, пов’язана з постійним впливом сильних (найчастіше негативних) емоцій інших людей. До вигорання схильні співробітники служб порятунку, лікарі, вчителі та викладачі ВНЗ, працівники сфери обслуговування тощо;
- Трудова діяльність, що не має чітко розмежованих обов’язків;
- Робота, яку погано оплачують або надто прискіпливо оцінюють (в останньому випадку очевидна негативна роль начальника та колег);
- Одноманітна, монотонна діяльність, без усвідомлення її результату;
- Тривале виконання психологічно та фізично важких домашніх обов’язків (наприклад, догляд за лежачим хворим);
- Складна життєва ситуація, пов’язана з постійно діючим психологічним тиском.
Зрозуміло, кожна людина переносить такі обставини по-своєму. Виникнення синдрому емоційного вигорання тісно пов’язане з особистісними якостями. Насамперед воно загрожує:
- Перфекціоністам, тобто людям, звиклими і прагнучим все робити на відмінно;
- Ідеалістам, схильним до мрійливості та не зовсім реалістичного погляду на життя;
- Людям, які не вміють стримувати свої емоції і надто гостро сприймають чужий негатив;
- Жертовним натурам, що ставлять чужі та суспільні інтереси вище власних.
Ознаки захворювання
Синдром емоційного вигорання не виникає миттєво. Його ознаки з’являються поступово і наростають. Особливо небезпечно те, що перші симптоми не виглядають серйозними, і їх часто списують на втому.
Люди, що стали жертвами емоційного вигорання, зазвичай скаржаться на такі відхилення:
- Порушення сну. Пацієнти страждають від нічного безсоння в поєднанні з денною сонливістю;
- М’язову слабкість, швидку втомлюваність при невисоких фізичних навантаженнях;
- Головний біль (найчастіше виникають мігрені або відчуття кругового здавлювання над очима);
- Запаморочення;
- Періодичні порушення зору (потемніння в очах);
- Підвищене потовиділення; часте відчуття ознобу;
- Ломоту в попереку та суглобах;
- Зниження імунітету; підвищену сприйнятливість до простудних захворювань.
Поряд із фізичним нездужанням у хворих спостерігаються характерні психологічні проблеми та пов’язані з ними поведінкові реакції:
- Поганий настрій; дратівливість;
- Невіра у власні можливості;
- Зниження професійної мотивації;
- Відчуття приреченості та самотності;
- Постійне невдоволення оточуючими; запальність; схильність до розв’язування невмотивованих конфліктів із колегами та членами сім’ї;
- Прагнення якнайшвидше виконувати професійні обов’язки в поєднанні з нудьгою та відчуттям безглуздості своїх зусиль;
- Загальмованість реакцій; складнощі з концентрацією уваги; проблеми сприйняття незвичної інформації;
- Звичка до песимістичних висловлювань і скарг на непосильну роботу;
- Відмова від спілкування; зведення особистих контактів до мінімуму.
В окремих випадках хворі починають посилено вживати алкоголь або «заїдати» проблему, чим тільки погіршують свій стан. Якщо процес пустити на самоплив, людина може замкнутися в собі, стати байдужою і повністю втратити інтерес до життя. У цей момент загострюються і всі хронічні недуги, зокрема й ті, що протягом довгих років не давали про себе знати. Крім того, внаслідок ослаблення імунітету хворий може стати жертвою будь-якої інфекції або її найважчих ускладнень.
Як впоратися з емоційним вигоранням?
Основним методом лікування недуги є зміна способу життя. З цього не випливає, що хворому потрібно неодмінно переїхати або повністю відмовитися від професії. Існують менш радикальні, але цілком ефективні способи боротьби з недугою. Наприклад, людині, яка працює вдома, рекомендується під час виконання рутинних обов’язків робити перерви, під час яких займатися чимось для душі (можна вибрати деякі види рукоділля, читання, перегляд фільмів та багато іншого). Для людей, які проводять весь день на службі, такий підхід незастосовний, але і їм при появі ознак вигорання варто змінити обстановку (наприклад, взяти відпустку і провести її в обставинах, максимально не схожих на звичні).
Коли гострота проблеми буде частково знята, людина зможе проаналізувати ситуацію і вжити заходів для її нормального вирішення. Психологи рекомендують для цього такі прийоми:
- Самостійна оцінка причин емоційних та інтелектуальних негараздів і обдумування способів їх усунення. Наприклад, якщо людина відчуває, що занадто «розпорошується» на роботі через те, що її обов’язки не конкретизовані, варто звернутися до керівника і попросити виправити цей недолік;
- Проговорювання проблем. Розповідь про свої неприємності уважному та доброзичливому слухачеві, здатному подивитися на справу збоку і дати слушну пораду, у цьому випадку є одним із найперспективніших варіантів. При цьому зовсім не обов’язково звертатися до психотерапевта. Його цілком зможе замінити близька людина (друг або родич);
- Виховання самодостатності та незалежності від думки оточуючих. Емоційне вигорання нерідко настає у людей, які прагнуть оволодіти загальноприйнятими та «необхідними для всіх» цінностями (переважно матеріальними). Таким хворим потрібно усвідомити, що результат подібної гонитви є ілюзорним і не вартий ні життя, ні здоров’я;
- Здорове ставлення до реальності та початок нового етапу життя. Для людини, яка пережила емоційне вигорання, дуже важливо психологічно прийняти факти своєї біографії. Якщо в житті справді щось не вдалося, це потрібно визнати, але не впадати у відчай, а сприйняти невдачу як привід для спрямування своїх зусиль у трохи інше русло.
Члени сім’ї та друзі хворого на синдром емоційного вигорання повинні бути до нього особливо уважними. Необхідно ненав’язливо стежити за тим, щоб він дотримувався режиму харчування і регулярно відпочивав, за можливості огороджувати його від стресів та негативних емоцій. Тоді в людини з’явиться можливість пережити цей складний період без серйозних наслідків для здоров’я.
Текст: Емма Мурга
