Крововилив у новонароджених

Після пологів, особливо якщо вони проходили з ускладненнями, малюк перебуває під пильним наглядом акушерів. І якщо спостерігається несподіване занепокоєння та надмірна рухова активність, які змінюються сонливістю, млявістю із загальним зниженням температури тіла й охолодженням кінцівок, це може бути тривожною ознакою внутрішньочерепного крововиливу в новонародженого. Чим загрожує цей стан і якого лікування він потребує?

Причини крововиливу у новонароджених

Внутрішньочерепний крововилив у новонародженого виявляється в 1-2% випадків, причому частіше це відбувається в мозкових оболонках, ніж у тканинах мозку. Такий стан виникає внаслідок розриву кровоносних судин усередині черепа, спричиненого пошкодженням черепної коробки або гіпоксією.

Сучасні дослідження показали, що факторами, здатними спровокувати подібну патологію в новонародженого, є:

• Недоношеність або переношеність;
• Занадто велика голівка немовляти та/або вузькі пологові шляхи матері;
• Внутрішньоутробні інфекції;
• Затяжний або стрімкий перебіг пологів;
• Акушерські втручання.

При найменшій підозрі на крововилив у новонародженого, а це можуть бути апное, судоми, порушення свідомості та неврологічні симптоми, проводиться комп’ютерна томографія голови немовляти.

Види та симптоми патології

Крововиливи у новонароджених класифікують на епідуральні, субдуральні, субарахноїдальні та внутрішньошлуночкові.

Епідуральні крововиливи локалізуються між кістками черепа та твердими оболонками мозку і можуть статися при пошкодженні склепіння кісток черепа. У цьому разі характерними ознаками будуть розширення зіниці ока, з боку якого виникло пошкодження, сповільнений ритм серця, низький тиск, ядуха та судоми. Що характерно, у перші 3-6 годин малюк поводиться абсолютно спокійно, але потім у нього проявляються ознаки здавлювання головного мозку, що протягом доби може призвести до стану коми.

Субдуральні крововиливи у новонароджених локалізуються між м’якими та твердими оболонками мозку і найчастіше спостерігаються при затяжних пологах великого плода внаслідок зміщення пластин черепа. Оскільки сучасна методика допологової допомоги дозволяє звести до мінімуму подібні травми, кровотеча такого типу сьогодні практично не зустрічається. Вона може мати віддалені наслідки у вигляді неврологічних розладів і високого рівня білірубіну, але вчасне лікування дозволяє цього уникнути.

Субарахноїдальні крововиливи у новонароджених трапляються частіше у недоношених дітей в області між павутинною оболонкою та речовиною головного мозку і є наслідком тривалих пологів з акушерським втручанням. Найтяжчим наслідком такої патології є менінгіт. У цьому разі симптоми крововиливу в мозок у новонароджених проявляються одразу після пологів або протягом кількох днів: спостерігається загальне збудження, безсоння, тривожний вираз обличчя, бурхлива реакція на подразники, безпричинний крик. Малюк може довго лежати з розплющеними очима, окружність його голівки збільшується через розходження кісток черепа, напружуються потиличні м’язи, спостерігаються судоми та косоокість. При вчасному лікуванні стан із часом приходить у норму без серйозних наслідків.

Внутрішньошлуночковий крововилив у новонароджених відбувається в порожнинах, заповнених спинномозковою рідиною, як правило, при сильному ступені недоношеності та сповільненому внутрішньоутробному розвитку, що досить імовірно при пологах до 32 тижня вагітності.

Лікування внутрішньочерепного крововиливу у новонародженого

Лікування субдуральної гематоми потребує втручання нейрохірурга для видалення крові. У всіх інших випадках призначається підтримувальна терапія, зокрема вітамін К, а за потреби – препарат тромбомаси або фактори згортання крові.

Наслідки крововиливу у новонародженого

Як правило, наслідки крововиливу у новонародженого залежать від ступеня пошкодження судин, але відіграють роль і такі фактори, як важкість захворювання, що викликало патологію, наявність супутніх інфекцій та складність їхнього перебігу. Одужання ж залежатиме від адекватного лікування та створення середовища, що стимулює нормальний розвиток дитини. При правильних діях лікарів малюк дуже швидко наздоганяє своїх однолітків.