Кіста у новонароджених

Кіста у немовлят – доволі поширена патологія. На щастя, більшість таких новоутворень не становить небезпеки для здоров’я та життя малюка. Однак у деяких випадках кіста у новонародженого потребує лікування або принаймні пильного лікарського нагляду. Розглянемо, що собою являють кісти, якими вони бувають і наскільки є небезпечними для дитини.

Що таке кіста у новонароджених?

Кіста – це порожнина зі стінками, наповнена рідиною або іншим біологічним вмістом. Існує багато причин виникнення кіст у новонароджених, серед яких основні: кисневе голодування головного мозку, проблеми кровообігу, інфікування дитини в утробі матері.

Симптоми наявності кісти у немовляти залежать від її етіології, локалізації, величини, а також ускладнень, які вона провокує. Якщо таке утворення маленьке, його ознаки, як правило, відсутні.

Діагностування кіст у новонароджених здійснюється різними методами, але найчастіше за допомогою УЗД. У більшості випадків кісти розсмоктуються на першому році життя малюка. Якщо ж цього не відбувається, лікар підбирає необхідну методику лікування. Результат призначеної терапії у більшості випадків позитивний.

Види кіст у немовлят

Існує багато різновидів кіст у дітей. Розглянемо найбільш поширені з них.

Кіста судинного сплетення у новонародженої дитини – патологічне утворення, причиною якого є інфікування, найчастіше вірусом герпесу. Це новоутворення з’являється у малюка у внутрішньоутробному періоді його розвитку або одразу після пологів. Воно являє собою скупчення ліквору (цереброспінальної рідини) всередині судинного сплетення головного мозку.

Більшість спеціалістів зазначають, що кіста судинного сплетення у новонародженого не становить жодної небезпеки для його здоров’я. Вона може зберігатися впродовж усього життя дитини, і лише в деяких випадках виникає необхідність у її видаленні.

Субепендимальна кіста у новонародженого формується через кисневе голодування головного мозку. Внаслідок дефіциту кисню відмирають мозкові тканини, а на їхньому місці утворюється кіста. Кісти такого виду, як правило, не збільшуються в розмірах і жодним чином не впливають на здоров’я малюка. Однак у деяких випадках субепендимальна кіста у новонародженого розростається і зміщує тканини головного мозку, викликаючи неврологічні розлади. У такій ситуації потрібне термінове хірургічне видалення.

Кіста мозку у малюка зазвичай зникає на першому році життя. Якщо ж вона залишається, необхідне лікування. Це новоутворення при збільшенні в розмірах здавлює навколишні тканини, що викликає у дитини судоми, а в деяких випадках і таке важке захворювання, як геморагічний інсульт.

Ще одним різновидом кістозних патологічних розростань у немовлят є перивентрикулярна кіста, яка вражає білу речовину головного мозку. Вона самостійно розсмоктується дуже рідко, при цьому часто стає причиною паралічу у дитини. Лікування перивентрикулярної кісти у новонародженого доволі складне і включає як медикаментозну терапію, так і оперативне втручання. Причиною формування такого утворення спеціалісти називають аномалії розвитку плода, ускладнення та інфекційні хвороби під час вагітності.

Доволі часто зустрічається у новонароджених кіста яєчника. Ця патологія, як правило, має доброякісний характер і часто розсмоктується самостійно. Дуже рідко утворення має злоякісний перебіг, що потребує негайного лікування.

Кісту сім’яного канатика нерідко діагностують у новонароджених хлопчиків. Такі утворення мають схильність до розростання і за відсутності своєчасного лікування можуть перетворитися на пахвинну грижу. Зазвичай перші два роки після народження малюка спостерігає лікар, і лише у віці 1,5-2 років йому проводять хірургічне видалення кісти.

Іноді у немовлят діагностують кісту на нирці. Як правило, вона нічим себе не проявляє і розсмоктується на першому році життя. Визначити патологію можна за допомогою УЗД. Якщо це утворення не зникає, проводять медикаментозне лікування, попередньо встановивши, чи не є воно злоякісним.

До кіст у новонароджених, що часто зустрічаються, належить кістозне розростання на язиці. Його появу пов’язують з аномаліями розвитку щито-язикового протоку. Якщо кіста велика і заважає дитині приймати їжу, її видаляють одразу ж. В інших випадках ведеться спостереження до досягнення малюком 1 року в надії на розсмоктування утворення. Іноді для усунення кісти застосовують лікарські засоби, але частіше її висікають хірургічно.

Псевдокісти у новонароджених

Псевдокісти у новонароджених являють собою невеликі утворення кістозного характеру. Раніше вважалося, що їхня основна відмінність від кіст – відсутність епітеліальної вистилки. Однак зараз дуже рідко, але діагностують кісти головного мозку, які також не мають епітеліальної тканини всередині.

Найчастіше термін «псевдокіста» у новонародженого вживається у випадку кістозного утворення головного мозку, яке розвивається в ділянці його латеральних кутів і місці борозни між головкою хвостатих ядер і зоровим горбом. Псевдокісти мають сприятливий прогноз і виникають через редукцію зародкового матриксу або інші вади розвитку. У всіх інших випадках мова йде про кісти.

На відміну від істинної кісти псевдокіста у новонародженого не потребує лікування. Практично завжди вона зникає до досягнення дитиною віку 10-12 місяців.

Кісти у новонароджених діагностуються доволі часто, що стає причиною хвилювань батьків. Проте у багатьох випадках вони розсмоктуються самостійно і не впливають на здоров’я та розвиток малюка. Все ж необхідно вести постійний лікарський нагляд за цими утвореннями і в разі їхнього розростання своєчасно розпочати лікування. Прогноз для переважної більшості немовлят із діагнозом «кістозне розростання» сприятливий, тому у батьків не повинно бути причин для паніки.