Кіста головного мозку у новонародженого

Кістою головного мозку називають патологічну порожнину в тканинах мозку, обмежену по периферії оболонкою та заповнену рідинним вмістом. Як правило, кістозні утворення в мозку розсмоктуються ще в період внутрішньоутробного розвитку або протягом першого року життя. Поява кісти головного мозку у новонародженого може бути зумовлена проблемами кровообігу або гіпоксією. Виявити порушення дозволяє ультразвукове дослідження, яке проходять усі немовлята в перші місяці після появи на світ.

Причини кіст головного мозку у новонароджених

До основних причин кіст головного мозку у новонароджених належать:

• Вроджені аномалії розвитку центральної нервової системи;
• Пологові та післяпологові травми;
• Мозкові крововиливи;
• Перенесені запальні захворювання мозку (менінгіт, енцефаліт);
• Ураження вірусом герпесу;
• Недостатність мозкового кровообігу, що призводить до погіршення постачання клітин киснем та поживними речовинами.

Усі вищевказані фактори провокують дегенерацію та некроз тканин мозку з подальшим утворенням на їхньому місці порожнього простору, який поступово заповнюється рідиною. Цим пояснюється поява неврологічних симптомів, що негативно впливають на ріст і розвиток дитини.

Класифікація кістозних утворень

Арахноїдальна кіста

Кісти цього виду локалізуються між поверхнею головного мозку та його арахноїдальною (павутинною) оболонкою. До причин виникнення таких утворень відносять запальні процеси, а також травми різної етіології. Характерною рисою арахноїдальної кісти є її здатність до стрімкого росту, що може обернутися здавлюванням тканин та розвитком тяжких ускладнень. Така патологія частіше діагностується у хлопчиків.

Субепендимальна кіста

Ці кістозні утворення також не минають для дитини безслідно. Субепендимальна кіста виникає на фоні нестачі кровопостачання мозку в районі шлуночків, що призводить до кисневого голодування тканин, їхнього подальшого відмирання та появи порожнього простору. Подальше збільшення порожнини та підвищення тиску рідини в ній негативно відбивається на стані прилеглих тканин: вони змінюють своє положення та структуру. Наявність у мозку субепендимальної кісти може стати причиною судом, неврологічних відхилень та погіршення загального самопочуття дитини.

Псевдокісти судинних сплетінь

Такий вид утворень діагностується ще на стадії внутрішньоутробного розвитку. Медики вважають це явище відносно безпечним, оскільки псевдокісти головного мозку у новонароджених зазвичай розсмоктуються без втручання ззовні, чого не можна сказати про справжні кісти. Формування псевдокіст пов’язують із перенесеною гіпоксією на фоні стресів, тяжких фізичних навантажень або наявних у матері гострих та хронічних захворювань.

Симптоми кіст головного мозку у новонароджених

Клінічна картина багато в чому залежить від локалізації новоутворення та темпів його збільшення. Основними симптомами кісти головного мозку у новонародженого є:

• Головні болі різної тривалості та інтенсивності (ниючі, спазматичні, постійні);
• Порушення з боку органів чуття – зору, слуху, нюху;
• Безсоння, сонливість;
• Втрата координації рухів;
• Гіпер- або гіпотонус м’язів;
• Тремор кінцівок, судомні та епілептичні напади;
• Блювання, зригування;
• Підвищення внутрішньочерепного тиску, набухання та пульсація джерельця;
• Парези, паралічі тощо.

Примітно, що кісти невеликого та стабільного розміру в більшості випадків не дають про себе знати в ранньому віці й визначаються тільки на УЗД, проте навіть такі утворення потребують підвищеної уваги з боку батьків та педіатрів.

Лікування кіст головного мозку у новонароджених

Невеликі за розміром, стабільні (ті, що не ростуть) кісти зазвичай не потребують спеціального лікування або усуваються за допомогою консервативної терапії. Для лікування великих кістозних утворень використовуються хірургічні методи. Усі оперативні втручання, що застосовуються при такому стані, можна поділити на дві категорії: радикальні та паліативні.

Перші полягають у проведенні трепанації черепа з метою повного видалення кісти разом зі стінками та внутрішньопорожнинною рідиною. Оскільки операцію проводять на відкритому мозку, вона характеризується високою травматичністю і призначається лише у виняткових випадках.

До методів паліативної терапії належить шунтування (усунення вмісту кістозного утворення за допомогою шунтуючої системи) та ендоскопія (видалення кісти за допомогою ендоскопа через проколи на черепі). Попри те, що розглянуті способи є безпечнішими порівняно з радикальним втручанням, вони все ж мають свої недоліки. Шунтування супроводжується високим ризиком приєднання інфекції внаслідок тривалого знаходження шунта в черепній порожнині та дозволяє видалити лише вміст кісти, а не саме утворення. Що стосується ендоскопії, цей метод потребує наявності в клініці спеціального обладнання та високої кваліфікації від хірурга.

Можливі наслідки кістозних утворень у мозку

Несвоєчасне виявлення кісти, схильної до збільшення, може обернутися незворотними патологічними змінами в тканинах мозку і спричинити довічні проблеми із зором, слухом та координацією рухів. Серйознішим ускладненням кісти головного мозку у новонародженого є гідроцефалія – стан, що супроводжується надмірним скупченням рідини в шлуночках, що загрожує порушеннями діяльності ЦНС та будови черепа. У деяких випадках інтенсивний ріст кістозної порожнини призводить до здавлювання тканин мозку, підвищення внутрішньочерепного тиску, мозкового крововиливу та раптової смерті.