Заїкання у дітей

Проблема мовленнєвого розладу у дитини знайома багатьом батькам. Заїкання у дітей посідає особливе місце серед інших порушень такого роду. Мовлення малюка, що заїкається, зазвичай збивчасте, нечітке, з зупинками на певних складах, звукосполученнях або перед ними. Надалі ця проблема може призвести до вельми серйозних наслідків.

Справа в тому, що заїкання ускладнює спілкування дитини з однолітками, тим самим викликаючи певні психологічні комплекси. Крім того, спочатку легкий і майже непомітний мовленнєвий розлад нерідко починає прогресувати. І чим більше минає часу з моменту його появи, тим вища ймовірність, що воно переросте у стійкий дефект мовлення.

Причини заїкання у дітей

Порушення ритму, плавності, темпу мовлення, а також голосу і дихання називають заїканням. Захворювання викликають судоми м’язів органів мовленнєвого апарату (язика, гортані та губ). Проявляється заїкання у дітей у вигляді раптових зупинок під час вимовляння слів, повторення або подовження певних складів чи звуків. Під час розмови дитина відчуває певну нерішучість, що також позначається на ритмічності мовлення та дикції.

Дане захворювання характерне як для дітей, так і для дорослих, але в основному воно розвивається у віці від 2 до 5 років. У цей період починається активний процес формування мовлення та звуковимови. У хлопчиків заїкання спостерігається в чотири рази частіше, ніж у дівчаток. Пов’язано це з низкою фізіологічних і психічних факторів. Тривалість розладу може становити від кількох місяців до кількох років.

Сьогодні причини заїкання у дітей фахівці умовно поділяють на дві групи: схильності та безпосередні причини. Фактори першої групи сприяють розвитку дефекту, другої – цей дефект викликають.

Таким чином, до факторів схильності відносять:

• Невропатії батьків – неврологічні, інфекційні або соматичні захворювання, які негативно впливають на функціонування ЦНС;
• Невропатії самих пацієнтів – емоційна напруженість, нічні страхи, енурез, дратівливість;
• Спадкова обтяженість. Слабкість і заїкання у дітей можуть бути вродженими та передаватися у спадок як рецесивна ознака.

Серед безпосередніх факторів виділяють:

• Фізіологічні: ураження головного мозку у внутрішньоутробному періоді, асфіксія, що виникла в результаті травматичного пошкодження, струс мозку, виснаження нервової системи внаслідок інтоксикації або системних захворювань, що мають енцефалітні наслідки (кашлюк, тиф, кір, рахіт), хвороби носа, горла та гортані;
• Соціальні: недостатня робота дорослих над формуванням мовлення у дитини, перевантаження малюка невідповідною віку інформацією, наслідування людей, які заїкаються;
• Психологічні. У цьому випадку поява заїкання у дітей тісно пов’язана з їхнім емоційним станом. Тобто розлад мовлення виникає у здорової дитини в результаті сильного психоемоційного потрясіння. У логопедії таке захворювання носить назву логоневроз, або невротичне заїкання. Його розвитку зазвичай передує психологічна травма (часті покарання, втрата батьків або їх розлучення), боязнь темряви тощо.

Фахівці розрізняють наступні форми заїкання у дітей:

• Клонічна форма. При такому заїканні у малюка виникають короткочасні (1-2 секунди) спазми мовленнєвих м’язів. Однак цього достатньо, щоб спровокувати вимушене повторення окремих звуків, складів і навіть слів;
• Тонічна форма. Характеризується тривалішим спазмом мускулатури. Нерідко до нього додається ще й спазм прилеглих лицевих м’язів. При цьому мовлення дитини може неприродно розтягуватися, подовжуватися в середині слова;
• Тоніко-клонічна форма. Таку форму заїкання діагностують за умови наявності у малюка одразу двох вищеперелічених розладів мовлення.

Терапія заїкання призначається в індивідуальному порядку залежно від початкового фактора і спровокованої ним форми захворювання.

Попередження та лікування заїкання у дітей

Лікування заїкання у дітей необхідно починати якомога раніше, ще на початковій стадії. На думку фахівців, тільки комплексна терапія дозволяє максимально швидко досягти бажаного результату. Це означає, що з хворою дитиною займаються одночасно кілька лікарів: логопед, психолог і невролог. Основною метою таких занять є усунення або зменшення судом мовленнєвого апарату і супутніх розладів, а також зміцнення ЦНС.

Комплексні терапевтичні заходи для лікування заїкання у дітей включають:

• Медикаментозне лікування із застосуванням необхідних лікарських препаратів;
• Фізіотерапевтичні процедури (водолікування, масаж, ЛФК);
• Логопедичні заняття. Лікар-логопед повинен регулярно займатися з дитиною протягом як мінімум шести місяців. На таких заняттях дітей вчать говорити досить гучно, плавно, не поспішаючи. Дуже важливо навчити малюка правильно дихати, з цією метою застосовують спеціальні дихальні вправи;
• Психотерапевтичний вплив. Психолог працює з дитиною, переконуючи її в тому, що вона зможе говорити виразно, без заїкання;
• Акупунктура (голковколювання);
• Авторські методики та нетрадиційні методи.

Для попередження заїкання у дітей, зокрема особливо схильних до цієї недуги, необхідно з перших днів дбати про нервову систему малюка, оберігати його від психічних травм, при цьому приділяти багато уваги фізичним навантаженням, спорту, музиці та танцям. Якщо дитина легкозбудлива, потрібно створити для неї спокійну обстановку в сім’ї, гратися з нею у розмірені ігри, уникати гучних компаній.

З метою попередження заїкання у дітей слід обмежити перегляд телевізора, не допускати захоплення відеоіграми, не можна читати на ніч страшні казки, залишати дитину одну в темній кімнаті, бити або кричати на неї. Не менш важливо при заїканні у дітей дотримуватися режиму дня, правильного харчування, вести здоровий спосіб життя. І найголовніше – пам’ятати, що в більшості випадків заїкання успішно лікується.