Що таке біоритми людини?

Циклічність більшості процесів є характерною особливістю існування практично всіх біологічних об’єктів — від окремих клітин живих організмів до цілих популяцій і біосистем. Деякі вчені пояснюють таку специфіку міркуваннями збереження енергії. Дійсно, для будь-якої системи спосіб існування, що складається з чергування максимумів і мінімумів активності, енергетично набагато вигідніший за процес досягнення та подальшого постійного підтримання основних характеристик на якомусь певному рівні. Організм людини повністю підпорядковується цим закономірностям: його робота являє собою поєднання різноманітних циклів, які називаються біоритмами.

Біоритми ендогенні та екзогенні

Циклічні зміни, що відбуваються в організмі людини, за походженням можна поділити на фізіологічні (ендогенні) та екологічні (екзогенні).

Перші є результатом багатовікового еволюційного процесу відпрацювання оптимального способу існування. Зокрема, ендогенними є такі біоритми, як цикли дихальних рухів, серцевих скорочень, моторики шлунка, діяльності мозку, менструальний цикл у жінок тощо. Розвиток екзогенних циклів — наслідок пристосування організму до зовнішніх умов існування (кліматичних, астрономічних і соціальних). Прикладами таких циклів можуть слугувати ритми добової активності (зміна періодів сну та неспання), річні зміни світлочутливості очей і м’язової збудливості та багато інших.

Організм людини є дуже складною і гармонійною біоритмічною системою. Цілком розумно припустити, що в неї має бути єдиний центр, який синхронізує та оптимізує всі процеси. Учені вважають, що функції такого центру (інакше — «водія ритму» або «біологічного годинника») виконує частина мозку, яка називається гіпоталамусом.

Більшість ендогенних біоритмів проявляються у людини відразу після народження. Екзогенна циклічність частіше розвивається в міру дорослішання. Для літніх людей характерне зниження амплітуди біоритмів і навіть повне зникнення деяких циклів. У разі різких змін зовнішніх умов (зміна часових поясів, збій режиму праці та відпочинку) може виникнути розсинхронізація між окремими складниками біоритмічної системи: одні цикли продовжують існувати у звичному ритмі, а інші порушуються або зміщуються в часі. Самопочуття при цьому серйозно погіршується. Розвивається комплекс симптомів, який лікарі називають десинхронозом (порушення сну, швидка втомлюваність, збої серцевого ритму, задишка, пітливість). Для людини, ослабленої хронічними недугами або низьким імунним статусом, такий стан небезпечний: він може стати фактором підвищеної сприйнятливості до інфекцій.

Практичний сенс вивчення біоритмів

Дослідження людського організму як біоритмічної системи за останні десятиліття набули величезної популярності. З’явилася можливість вивчати індивідуальну пристосовуваність людей до змін зовнішніх умов залежно від специфіки їхніх біологічних циклів. Це виявилося дуже важливим під час оцінювання професійної придатності працівників у багатьох сферах діяльності.

Крім того, було встановлено, що організм людини, а також його органи та системи виявляють різний ступінь сприйнятливості до лікарських речовин залежно від біологічної циклічності. Ця проблема активно вивчається, і результат роботи вчених може дати можливість ефективніше використовувати медикаменти, приурочуючи їхній прийом до певних фаз біоритмів. Уже зараз такі знання використовуються під час лікування гормональних розладів, патологій серцево-судинної системи, недуг неврологічної природи тощо.

Щоб зберегти працездатність, людині варто дослухатися до свого біологічного годинника і не заважати його роботі, безвідповідально порушуючи режим праці та відпочинку й піддаючи організм невиправданим стресам. Збої біоритмів виправляються важко, а десинхроноз, що виник у результаті, може стати причиною серйозних проблем зі здоров’ям.