Порушення мовлення у дітей

Дефекти вимови у малечі – проблема досить поширена. За статистикою, на момент вступу до школи на них страждають понад половина майбутніх першокласників. Звісно, невміння чітко вимовляти один-два звуки далеко не завжди негативно впливає на успішність та інтелектуальний розвиток дитини, але майже напевно позначається на її самооцінці та ускладнює контакти з однолітками. Тому батьки зобов’язані звертати найсерйознішу увагу на порушення мовлення у дітей.

Види дефектів вимови

Порушення мовлення у дітей можна розділити на такі групи:

• Втрата вже набутого вміння говорити або його недорозвиненість;
• Дефекти розвитку мовлення, спровоковані вадами слуху;
• Збої ритму та темпу мовлення;
• Невміння правильно вимовляти звуки.

Одним із найсерйозніших порушень першого типу є афазія – втрата мовленнєвої навички внаслідок вогнищевого ураження зон мозку, відповідальних за здатність говорити. Як правило, мовлення малюка успішно відновлюється після видалення джерела ураження (крововиливу, що виник у результаті травми, або пухлини). Нерідко трапляється і варіант недорозвиненості мовлення – алалія (іноді хворобу називають затримкою мовленнєвого розвитку). Малюки, які страждають на алалію, пізно починають говорити, повільно поповнюють свій словниковий запас, мають труднощі з вимовою слів, побудовою фраз, розумінням мовлення інших людей. Такі діти мляві, апатичні, незграбні, у них погано розвинена дрібна моторика.

Іноді порушення мовлення у дітей пов’язані з проблемами зі слухом. У цьому випадку успіх виховання та соціалізації прямо залежить від ранньої діагностики основного захворювання та застосування альтернативних методів навчання мовлення. Таких малюків вчать говорити за особливими методиками, поєднуючи їхнє застосування з використанням слухових апаратів та інших засобів корекції.

Найвідомішим порушенням мовлення у дітей, пов’язаним зі збоями темпу та ритму вимови слів, є заїкання. Патологія проявляється у вигляді спазму мовленнєвих м’язів, викликаного перезбудженням відповідних зон мозку. Як правило, на заїкання страждають малюки, які мають слабку нервово-психічну конституцію, хворобливі, схильні до невротичних станів. Як початок захворювання, так і його рецидиви провокуються стресом, тривалим нервовим перенапруженням або важкими недугами. Відомі й випадки спадкової схильності до заїкання.

Порушення звуковимови в процесі навчання мовлення зустрічаються практично у всіх дітей. Якщо до 5-6 років дитина вимовляє одні звуки замість інших або гаркавить, у неї може діагностуватися дислалія. Патологія виникає з різних причин: через недорозвиненість фонетичного слуху (малюк плутає схожі звуки), вроджені особливості будови язика чи губ, неправильний прикус. Дислалія – досить поширена ознака затримки розумового розвитку. Органічні ураження ЦНС викликають таку важку патологію мовлення, як дизартрія. При цьому спостерігається нечітка, змазана вимова всіх звуків, темп мовлення може бути або дуже повільним, або надто квапливим. Нерідкі зміни голосу дитини: він може бути різким або, навпаки, ледь чутним. У малюків, які страждають на дизартрію, порушений ритм дихання, обмежена рухливість м’язів обличчя. Їм важко посміхатися, жувати, утримувати рівновагу, рухатися відповідно до музичного ритму. Діти з важкими порушеннями мовлення потребують постійного нагляду невролога, логопеда та фахівця з лікувальної фізкультури.

Допомога дітям із порушеннями мовлення

Якщо до 4-5 років у дитини помітні складнощі з вимовою окремих звуків, побудовою зв’язних речень, виразним висловленням своїх думок, батьки повинні насторожитися. Такі проблеми не зникають самі собою, а їхня наявність свідчить не лише про хвороби, що є у малюка, а й про недостатню увагу до нього дорослих або проблеми в сім’ї. Крихітку необхідно негайно показати фахівцям, щоб діагностувати можливі відхилення та отримати рекомендації щодо їхньої корекції.

Існує поняття про психолого-педагогічну характеристику дітей із порушеннями мовлення. До неї входять результати обстежень, що дають інформацію про стан нервової системи дитини, наявність у неї хірургічних дефектів периферичного мовленнєвого апарату, рівень загального та психічного розвитку. Грамотно складена характеристика дозволяє сформувати комплекс заходів із корекції наявних у малюка відхилень, а також рекомендувати найбільш підходящий для нього дошкільний заклад, що спеціалізується на навчанні дітей із порушеннями мовлення.

Влаштування малюка, який страждає на мовленнєві дефекти, до спеціалізованого дитячого садка чи корекційної школи не повинно стати приводом для самозаспокоєння батьків. У справі виховання дітей із порушеннями мовлення терпіння та постійна увага членів сім’ї відіграють вирішальну роль. Крихітці необхідно забезпечити душевну рівновагу, впевненість у власних силах, відчуття захищеності. Це можуть зробити лише близькі люди, які щиро люблять дитину.