Навчання дитини мовлення

Турботливі мами й тата готові зробити все можливе, щоб полегшити своїм дітям процес дорослішання. Водночас недосвідчені батьки часто припускаються помилок у такій справі, як навчання дитини мовлення. Якщо дорослі розуміють, якої саме допомоги потребує малюк у період формування цієї надважливої навички, вони можуть створити умови, за яких можливості крихітки для прискореного мовленнєвого та інтелектуального розвитку значно зростуть.

Грамотний підхід до навчання дитини мовлення

Процес становлення мовленнєвих навичок дуже індивідуальний. Тому до кожного малюка необхідно підходити з урахуванням особливостей його фізичного та психічного розвитку, наявності вроджених патологій і наслідків перенесених захворювань. Проте є кілька загальних принципів, якими батьки повинні керуватися під час навчання дитини мовлення:

• «Що раніше, то краще». Фахівці стверджують, що дітлахи, які постійно чули звернені до них слова батьків ще під час внутрішньоутробного розвитку, вчаться говорити швидше за своїх однолітків. Тут справа не лише у відчутті захищеності, що благотворно впливає на психіку дитини, а й у дуже ранньому звиканні до нормального для людини звукового середовища;
• «При дитині не можна мовчати». Звуконаслідування для малюка є безумовним рефлексом. Крихітка вчиться говорити, копіюючи звуки, які чує. Це означає, що дитині буквально протипоказано зростати в тиші. Що більше дорослі розмовляють при своїх дітях, то багатшим стає пасивний словник малюків, тобто збільшується кількість слів, які діти розуміють, не вміючи поки що вимовляти;
• «Соска – ворог навчання дитини мовлення». Постійне використання пустушок і сосок тією чи іншою мірою негативно впливає на формування прикусу, що згодом шкідливо позначається на роботі артикуляційного апарату;
• «Мама все розуміє – це погано». Як не дивно, відгук «з пів слова» на будь-яке прохання завдає малюку реальної шкоди. Річ у тім, що самостійне мовлення дітей спочатку має ситуативний характер, тобто вони звертаються до дорослих лише для того, щоб щось попросити. Якщо дитина може донести свою вимогу до мами чи бабусі за допомогою всього кількох неправильно (або частково) вимовлених слів, мотивація до навчання мовлення в неї зникає;
• «Мовлення – частина життя». Швидкість переходу слів із пасивного словника дитини в активний прямо залежить від того, у якому контексті вони зазвичай звучать. Якщо всі події, зрозумілі малюку, постійно обговорюються, він раніше починає будувати фрази й брати участь у розмовах. Щоденне повторення певних слів і фраз під час усіх побутових ситуацій сприяє свідомому використанню словникового запасу та опануванню граматичних форм при навчанні дітей зв’язного мовлення;
• «Дрібна моторика – наше все!» Мовленнєвий центр розташований у мозку людини поруч із зоною, відповідальною за рухливість пальців. Тому будь-які вправи з активізації дрібної моторики ручок надзвичайно корисні для малюка, що перебуває в періоді становлення мовленнєвих навичок;
• «Дитячий лепет не для дорослих». Розчулене сюсюкання батьків допомагає дитині звикнути до помилкової вимови звуків і слів. Мама й тато – його незаперечні авторитети. Якщо вони говорять неправильно, значить, так треба. Спілкуючись із малюком, не можна повторювати його лепетні слівця. Помилки необхідно лагідно, але наполегливо виправляти;
• «У культурній родині грамотні діти». Це абсолютно правильно. Що раніше дитина починає регулярно слухати читання книг, музичних казок і віршів, то правильніше вона говорить, швидше розширює свій словниковий запас і вільніше спілкується.

Навчання дитини мовлення: всьому свій час

Недосвідчені батьки часто впадають у крайнощі: з одного боку вони весь час тривожаться через те, що їхні малюки занадто повільно вчаться говорити, а з іншого – можуть проґавити момент, коли дітлахам необхідна допомога фахівця. У цьому сенсі на особливу увагу заслуговує навчання дитини мовлення у 3 роки. До цього моменту словник крихітки має містити не менше 250 слів. У нормі трирічки вже вміють будувати фрази, що складаються з іменників, прикметників і дієслів, використовують займенники та прийменники, володіють формами, що позначають множину та однину. Опануванню граматичних норм мови сприяє той факт, що у віці трьох років дитина зазвичай починає активно контактувати з людьми, які не є членами її родини: іншими дітьми, вихователями дитячого садка тощо, тобто відчуває необхідність у тому, щоб її розуміли не тільки близькі люди, а й чужі.

Саме в цей період крихітку варто показати логопеду, а також перевірити зір і слух малюка. Якщо в дитини є якісь проблеми зі здоров’ям, що заважають мовленнєвому розвитку, треба терміново взятися за їх усунення: потім це буде зробити складно. Не менш актуальними є щоденні заняття з навчання дитини мовлення. Вони вже можуть включати заучування віршів, переказ коротеньких історій, придумування розповідей за картинками. За відсутності в малюка патологій батьки повинні працювати над цим самостійно. Спільні ігри, бесіди та постійне спілкування з дитиною є основним методом мовленнєвого та інтелектуального розвитку крихітки, запорукою його успіху в майбутньому.