Мовлення дітей дошкільного віку

Дошкільником вважається дитина від 3 до 6-7 років. На початок цього періоду малюк у нормі володіє навичкою вимови звуків рідної мови, хоча, як правило, робить це з помилками. Він уже вміє вимовляти близько 200 слів і будувати з них найпростіші фрази. До часу вступу до школи малюкові належить збільшити свій словниковий запас мінімум у 15 разів, опанувати основні граматичні форми мови, навчитися зв’язно висловлювати свої думки та доносити їх до оточуючих.

Особливості мовлення дітей дошкільного віку

Мовлення трирічного малюка досить специфічне. Крихітка спілкується з дорослими за допомогою фраз, що складаються з одного-двох слів. При цьому він не зовсім точно відтворює окремі звуки, замінює одні звуки іншими. Нерідко дитина позначає предмети спрощеними назвами (машина – «бі-бі», їжа – «ням» тощо). Він може запам’ятати слова нескладної пісеньки, але не вміє виразно описати подію, свідком якої є.

Щоб малюк розвивався далі, йому необхідно:

• Наявність нормальних розумових здібностей і досить високої психічної активності;
• Оптимальний стан артикуляційного апарату (легень, м’язів, що забезпечують рухливість язика, нижньої щелепи та губ);
• Хороший слух і зір;
• Потреба у вербальному спілкуванні.

Останній пункт надзвичайно важливий, і в цьому сенсі вирішальну роль відіграє вступ дитини до дитячого садка або будь-якого іншого «малечого» колективу. Люблячі батьки розуміють мовлення дитини в дошкільному віці, навіть якщо всім іншим воно здається зовсім невиразним. Тому розширення кола спілкування створює потужний стимул для мовленнєвого розвитку крихітки.

У міру дорослішання мовлення дітей дошкільного віку збагачується і стає правильнішим. До кінця четвертого року життя дітлахи правильно називають більшість предметів домашнього вжитку. Вони вже користуються не лише іменниками, а й дієсловами, і (трохи) прикметниками, прийменниками, прислівниками. У чотирирічок дуже сильна тяга до спілкування; вони часто першими вступають у розмову з незнайомими людьми. До п’яти років дітлахи починають цікавитися звуковим оформленням мовлення: їм особливо подобаються римовані рядки та можливість «пограти у слова», самостійно створюючи коротенькі двовірші.

Мовлення дітей старшого дошкільного віку

Мовлення маленької дитини зазвичай має ситуативний характер (крихітка 3-4 років вступає у вербальне спілкування тільки за необхідності, щоб пояснити дорослим свої потреби). У міру дорослішання діти опановують навички монологічного та діалогічного мовлення, тобто вчаться розмовляти на абстрактні теми та вести діалог.

Старші дошкільнята, які мають нормальний рівень фізичного та психічного розвитку, повинні вміти точно описувати знайомі їм предмети, переказувати зміст невеликих літературних творів або фільмів, висловлювати свої міркування з приводу подій, що відбуваються з їхніми героями. У віці 6-7 років дитина правильно вимовляє всі звуки, вона говорить розгорнутими фразами, використовуючи практично всі частини мови. Старший дошкільник здатний підтримувати бесіду на тему, що його цікавить, логічно відповідати на запитання. У цьому віці діти вже вміють регулювати гучність свого голосу залежно від обставин.

Темпи становлення мовлення дітей дошкільного віку прямо залежать від середовища, у якому вони зростають. Якщо в сім’ї розмовляють правильно, делікатно вказують дитині на помилки та щодня спілкуються, як з рівною (без сюсюкання і зайвої поблажливості), малюк починає правильно говорити, читати і писати раніше за своїх однолітків.