Гідроцефальний синдром у дітей
У наш час лише деякі батьки, відвідуючи кабінет дитячого невролога, виходять із гарними новинами. А діагноз під назвою «гідроцефальний синдром» у дітей зустрічається набагато частіше, ніж будь-який інший. Ну що поробиш, люблять медики пострадянського простору з найменшого приводу його ставити, хоча в більшості випадків при подальших обстеженнях такий діагноз ламаного гроша не вартий. Як же бути матусям тих малюків, медична картка яких збагатилася цим страхітливим написом? Чим небезпечний гідроцефальний синдром? Спробуємо розібратися.
Звідки стільки води?
Що ж таке гідроцефальний синдром у дітей? По суті, це надмірна кількість спинномозкової рідини (ліквору) у голові дитини, яка залишилася там із періоду внутрішньоутробного життя. Скупчення ліквору відбувається через існування якоїсь перешкоди для його відтоку та інших порушень, що впливають на зворотне всмоктування спинномозкової рідини.
Перебуваючи в утробі матері, дитина росте, змінюється, розвиваються і її мозкові системи живлення. Спочатку діяльність мозку має кров’яне підживлення, яке з часом змінюється на лікворне (спинномозкове) – таке ж, як і в дорослої людини. Велика кількість рідини в оболонках мозку та розширені шлуночки – нормальний стан у кожного плода аж до шостого місяця його існування. До моменту народження, якщо розвиток відбувається без відхилень, шлуночки звузяться, відбудеться відтік спинномозкової рідини з голови. І тільки якщо цього не відбувається або процес іде повільніше, ніж належить, можна говорити про гідроцефальний синдром. Але іноді медики поспішно ставлять цей діагноз, справжня гідроцефалія підтверджується у відносно невеликої кількості маленьких пацієнтів із подібним симптомом. Найчастіше йому супроводжують й інші ознаки гідроцефального синдрому у дітей: підвищення внутрішньочерепного тиску та відставання у розвитку.
Але навіть якщо діагноз підтвердився, панікувати не варто. У віці до пів року стан малюка цілком реально скоригувати: грамотний масажист і сучасні препарати можуть зробити справжнє диво. Головне – не опускати руки та серйозно підійти до вирішення проблеми.
Серед причин, що збільшують ризик розвитку гідроцефального синдрому у дітей, можна назвати такі:
- Різноманітні внутрішньоутробні інфекції (наприклад, токсоплазмоз);
- Тривала гіпоксія плода;
- Недоношеність;
- Травми під час пологів, церебральні мікрокрововиливи.
Ознаки гідроцефального синдрому у дітей
Стверджувати, що в дитини гідроцефальний синдром, можна тільки в тому разі, якщо діагноз був підтверджений результатами ультразвукового обстеження головного мозку. І жодні діагнози «на дотик» не повинні сприйматися серйозно. Адже всі діти різні, і якщо в одного малюка будь-які ознаки можуть свідчити про гідроцефалію, то для іншого це буде просто риса поведінки.
Але все-таки існують певні зовнішні симптоми, які навряд чи можна списати на спадковість. Якщо говорити про немовлят, то дитина з ознаками гідроцефального синдрому погано бере груди, часто безпричинно плаче, зрідка стогне.
Також у хворого малюка може спостерігатися:
- Знижений або підвищений м’язовий тонус, часте закидання голови назад, ходьба навшпиньки (замість того, щоб спиратися на повну стопу);
- Слабковиражені рефлекси (крихітка погано ковтає, хапає, повзає);
- Судоми, тремор;
- Часте рясне зригування;
- Косоокість;
- Виражений симптом Грефе (біла смужка між верхньою повікою та зіницею), у важчих випадках – симптом «західного сонця» (райдужна оболонка наполовину потопає під нижньою повікою).
При гідроцефальному синдромі у дітей в обов’язковому порядку повинні бути присутні патологічні фізичні зміни: збільшення окружності голови більш ніж на 1,5 см на місяць, набухання швів черепа, деформація голови.
Але, знову ж таки, не потрібно всіх «головастих» діток таврувати страшним діагнозом. Адже цілком імовірно, що це просто спадкова особливість, і ні про яку гідроцефалію взагалі не йдеться. Тому має сенс більш ретельно обстежитися, а не йти на повідку у лікаря, що наполягає на медикаментозному лікуванні, і не напихати без потреби цілком здорового і життєрадісного малюка пігулками.
Лікування гідроцефального синдрому у дітей
Якщо діагноз усе-таки підтвердився, батькам потрібно зібрати волю в кулак і негайно зайнятися лікуванням свого чада у невролога, нейрохірурга та, за необхідності, в офтальмолога, адже зволікання ні до чого хорошого не приведе.
Маленьким пацієнтам, яким ще немає шести місяців, необхідне амбулаторне лікування. Потрібно бути готовим до того, що цей процес досить тривалий (до кількох місяців).
Лікування гідроцефального синдрому у дітей включає такі терапевтичні заходи:
- Призначення сечогінних препаратів із метою зменшення продукування спинномозкової рідини та виведення її надлишків з організму;
- Прийом лікарських засобів, що покращують мозковий кровообіг;
- Застосування седативних препаратів;
- Користування послугами хорошого масажиста.
У складніших ситуаціях лікування гідроцефального синдрому у дітей передбачає хірургічне втручання: ліквідується перешкода, що перешкоджає відтоку рідини, або, якщо така операція неможлива, проводиться шунтування шлуночків мозку.
Наслідки гідроцефального синдрому у дітей
Як уже говорилося раніше, головне для батьків – вчасно звернути увагу на будь-які відхилення в поведінці, розвитку, зовнішньому вигляді малюка і ретельно обстежити його для того, щоб точно поставити діагноз і якомога раніше почати лікування. Адже будь-яка затримка в наданні допомоги може призвести до трансформації стану в патологічну хворобу. А це загрожує дуже серйозними наслідками. Такі ускладнення гідроцефального синдрому, як затримка розумового розвитку, недоумство, випинання тім’ячка, сліпота і навіть параліч – не рідкість. В особливо важких випадках може настати кома або незворотна атрофія мозку.
Якщо своєчасно не виявити гідроцефальний синдром, запустити його або неправильно лікувати, можливий найгірший результат – летальний.
З гідроцефалією найлегше впоратися в немовлячому віці, оскільки в цей період у діток відзначаються змінні підвищення кров’яного тиску і ліквору, які з віком приходять у норму. Тому чим раніше буде поставлено правильний діагноз і призначено ефективне лікування, тим вища ймовірність запобігти наслідкам гідроцефального синдрому у дітей і виростити свого улюбленого малюка здоровим, радісним і щасливим.
Текст: Тетяна Оконевська
