Дифтерія у дітей

У наш час багато батьків впевнені, що про здоров’я своїх малюків вони зможуть подбати краще за кваліфікованого лікаря. Цьому значною мірою сприяє широке поширення спеціалізованих ресурсів, що створюють хибне відчуття того, що медицина – наука виключно проста. Результати самостійного лікування цілком очікувані і найчастіше вельми небажані. Відносно невеликою шкодою можна відбутися, якщо спробувати вилікувати дитині банальну застуду або ГРЗ. Набагато гірше, якщо батьки візьмуться за серйозніші недуги. Дифтерія у дітей – одна з них. Це захворювання дуже легко сплутати зі звичайним нежитем. З цієї причини мами і тата часто не проявляють належної обережності при появі перших симптомів, а лікаря викликають тільки тоді, коли стан малюка наближається до критичного.

Шановні батьки, запам’ятайте: не буває безневинних захворювань. Якщо ви проявите зайву (з чиєїсь точки зору) обережність і при найменших підозрах звернетеся до лікаря, нічого поганого не станеться. Не бійтеся здатися панікерами. Нехай краще в реєстратурі посміються з вашої недовірливості, ніж потім малюк буде балансувати на межі життя і смерті в реанімаційній палаті. А щоб знати ворога в обличчя, з дифтерією у дітей варто розібратися більш докладно.

Симптоми дифтерії у дітей

Якщо ви виявили у свого малюка деякі з нижчеперелічених ознак, значить, він уже хворий, оскільки інкубаційний період при дифтерії у дітей становить від 2 до 10 днів. Самі симптоми залежать від локалізації захворювання і можуть значною мірою відрізнятися:

• Дифтерія носоглотки. Для захворювання характерна незначна інтоксикація, малюк скаржиться на головний біль, загальне нездужання і труднощі при ковтанні. Температура може варіюватися від субфебрильної (37 °C) до дуже високої (39-40 °C) і зберігатися 2-3 дні. Лікарський огляд покаже застійну гіперемію; несильний набряк мигдалин, м’якого піднебіння і дужок; появу фіброзних нальотів і збільшення деяких лімфовузлів;
• Дифтерійний круп. Симптоми залежать від стадії захворювання (дисфонічна, стенотична і асфіксична). У загальному випадку вони виражаються у зміні тембру голосу, кашлі, зниженні артеріального тиску і утрудненому диханні. Якщо спочатку подібні прояви не становлять серйозної загрози для здоров’я, то при переході захворювання в асфіксичну стадію вони стають виключно небезпечними (задуха, судоми, критичне падіння тиску і летальний результат, спровокований асфіксією);
• Дифтерія носа. Хворобі властиве утруднене носове дихання, сукровичні і серозно-гнійні виділення, набряк носа і (рідше) ураження гортані, носоглотки і очей.

Крім того, специфічні симптоми має дифтерія у дітей деяких інших форм (очей, вуха, статевих органів і шкіри), але через виняткову рідкість визначити їх зможе тільки кваліфікований лікар в умовах стаціонару.

Ускладнення дифтерії у дітей

Наявність або відсутність ускладнень залежить від стану імунітету малюка, виду дифтерії, тяжкості захворювання, пори року та багатьох інших чинників. Серед можливих наслідків хвороби можна назвати інфекційно-токсичний шок, деструктивне ураження надниркових залоз, міокардит, токсичний невроз, руйнування ЦНС. Імовірність розвитку ускладнень дифтерії у дітей варіюється від 5-20% (при локалізованій формі) до 70-100% (при токсичній формі).

На жаль, передбачити виникнення наслідків практично неможливо. В окремих випадках деякі проблеми (неврити і полірадикулоневропатії) можуть нагадувати про перенесене захворювання навіть через 2-3 місяці після одужання. З цієї причини вважати малюка абсолютно здоровим можна тільки після здачі відповідних аналізів. Такі дослідження зазвичай проводять через 3-4 місяці після зникнення зовнішніх проявів хвороби.

Лікування дифтерії у дітей

Ефективна терапія можлива тільки в умовах спеціалізованої інфекційної лікарні, тому не варто вмовляти лікаря залишити малюка вдома. Стандартна схема лікування дифтерії у дітей передбачає таке:

• Дієта. Харчування має бути високовітамінізованим і калорійним, а всі страви – проходити посилену кулінарну обробку;
• Етіотропна терапія. Таке лікування передбачає введення спеціальної протидифтерійної сироватки (ПДС). Дозування розраховується залежно від тяжкості захворювання;
• Антибіотики. Тривалість курсу лікування – від 10 до 14 днів. При легких формах застосовують рифампіцин або еритроміцин, при середніх і тяжких – препарати ряду цефалоспоринів або пеніцилінів;
• Місцеве лікування. Добре себе зарекомендували зрошення та полоскання деякими дезінфікуючими розчинами;
• Очисна (дезінтоксикаційна) терапія. Дозування глюкозо-сольових розчинів розраховується з урахуванням потреби організму малюка в рідині та її неминучих втрат;
• Глюкокортикостероїди. Їх застосовують тоді, коли більш щадні методи виявляються недостатньо ефективними.

Лікування дифтерії у дітей передбачає обов’язкову терапію носіїв інфекції, для чого використовуються деякі антибіотики: еритроміцин, тетрациклін і засоби з ряду цефалоспоринів. Додатково проводяться різні загальнозміцнюючі заходи і усуваються наявні вогнища інфекції.

Щеплення від дифтерії дітям: бути чи не бути

Світова практика передбачає обов’язкову триразову вакцинацію (у 18 місяців, 7 і 14 років) проти дифтерії. Доведено, що це значно знижує ймовірність підхопити недугу. На жаль, останнім часом багато батьків дотримуються думки, що щеплення від дифтерії для дітей небезпечні, оскільки незміцнілому організму складно впоратися навіть з ослабленими штамами.

Насправді сучасні вакцини (АКДП, АаКДП, АДП, АДП-М, АД-М) далеко пішли від тих, які застосовувалися ще 10-20 років тому, і не є більш небезпечними, ніж сирок з дитячої кухні. Тому специфічна профілактика показує високу ефективність, і відмовлятися від неї не варто, однак якщо ваш малюк погано почувається, проведення щеплення можна і потрібно відкласти до повного одужання.