Після щеплення від дифтерії

Дифтерія — інфекційне захворювання, що викликається мікроорганізмом Corynebacterium diphtheriae. Хвороба протікає дуже важко. У маленьких дітей розвиток недуги часто має блискавичний характер, що створює реальну небезпеку для життя. До 1923 року, коли був винайдений антитоксин, дифтерія ставала смертельною майже для половини хворих. Сьогодні в країнах, де практикують поголовну імунізацію, це захворювання зустрічається досить рідко. Грамотно проведена вакцинація не гарантує повного захисту від зараження, але знижує його ризик на 95%.

Як доглядати за дитиною під час та після щеплення від дифтерії

Протидифтерійна сироватка зазвичай вводиться у складі комплексної вакцини АКДП (разом із препаратами для імунізації від кашлюку та правця) або АДП (тільки з протиправцевим препаратом). Другий варіант є полегшеним і застосовується у тих випадках, коли діти погано переносять протикахлюковий компонент ліків. Протидифтерійна вакцина вважається однією з найбільш низькореактогенних. За багато десятиліть клінічних спостережень не виявлено жодного випадку розвитку таких важких ускладнень, як анафілактичний шок або неврологічні порушення після щеплення від дифтерії. Тим не менш, при введенні вакцини та протягом адаптаційного періоду треба дотримуватися певних правил:

• Щеплення необхідно робити на голодний шлунок і при випорожненому кишечнику;
• Дитина, яка підлягає вакцинації, повинна бути повністю обстежена і абсолютно здорова. Не можна вводити препарат малюкові, який страждає на залишкові катаральні явища після застуди або має підвищену температуру тіла;
• Батьки зобов’язані поцікавитися типом препарату, який збираються вводити малечі. Сьогодні в Росії застосовуються вакцини з консервантом, розфасовані у скляні ампули по кілька доз у кожній, і препарати без консервантів, розлиті в одноразові шприци. Другий варіант вважається безпечнішим у сенсі розвитку побічних ефектів, але термін його придатності вельми обмежений;
• Препарат вводиться у м’яз стегна або під лопатку, тобто у ті місця, де ризик потрапляння діючої речовини у підшкірну клітковину мінімальний;
• Після щеплення від дифтерії необхідно якнайшвидше покинути приміщення поліклініки, щоб виключити контакт малюка з хворими дітлахами та зменшити ймовірність його зараження простудними захворюваннями. Проте відходити далеко від медичного закладу не слід, щоб у разі розвитку алергії мати можливість терміново звернутися по допомогу. Найрозумніше після процедури близько пів години погуляти поблизу поліклініки;
• Протягом тижня після щеплення від дифтерії дитина потребує щадного режиму. Її контакти з чужими людьми мають бути обмежені. Необхідно забезпечити малюка легким харчуванням і рясним теплим питтям.

Побічні ефекти, що виникають після щеплення від дифтерії

Введення протидифтерійної сироватки вкрай рідко викликає ускладнення, але після процедури зазвичай спостерігається невелике нездужання. Нормальними вважаються такі симптоми:

• Почервоніння, біль і слабкий набряк у зоні уколу. Якщо на місці ін’єкції після щеплення від дифтерії з’явилася ґуля, це означає, що препарат був введений неправильно, і більша його частина зібралася у підшкірному жировому шарі. Утворення буде повільно розсмоктуватися; на його повне зникнення може піти місяць. Ситуація не є небезпечною для здоров’я, але слід дотримуватися обережності, щоб не пошкодити поверхню ґулі (наприклад, під час купання) і не занести інфекцію;
• Слабкість, сонливість, відчуття втоми. Це наслідок боротьби організму з введеним токсином і процесу вироблення антитоксину;
• Невелике підвищення температури, що виникає відразу після процедури. Фахівці вважають, що жар заважає утворенню імунітету, і радять збивати його. Щодо придатних для цього препаратів слід заздалегідь проконсультуватися з педіатром. Якщо температура піднялася після щеплення від дифтерії не відразу, а на другу-третю добу, це ознака зараження якимось іншим захворюванням. Дитину необхідно негайно показати лікарю.

Питання про те, чи варто вводити протидифтерійну сироватку малюкові, його батьки повинні вирішити самі. Зрозуміло, з цього приводу слід порадитися з медиками, враховуючи стан здоров’я дитини та зваживши всі «за» і «проти». Втім, беручи до уваги відносну нешкідливість щеплення і серйозну небезпеку для життя дитини, яка може виникнути у разі зараження, швидше за все, варто погодитися на імунізацію.