Як вибрати домашню тварину для дитини

Майже у кожній родині, де є діти, рано чи пізно виникає запитання: чи варто заводити домашню тварину для дитини? Не будемо зупинятися на вирішенні супутніх проблем – хто доглядатиме за вихованцем, годуватиме, вигулюватиме, а припустимо, що сім’я відповіла ствердно і вирішила поповнити свої лави ще однією живою істотою. І ось тут настає час для серйозного вибору – яку домашню тварину завести дитині: кота чи собаку, тхора чи черепаху, а, може, найкращий варіант – це акваріум? Тим, хто стоїть на цьому роздоріжжі, ми й спробуємо допомогти.

Домашній вихованець і дитина: поговоримо про вік

Багато психологічних трактатів розповідають про користь, яку приносять тварини – вони допомагають розвивати почуття відповідальності, вчать співчуттю, взаємодопомозі та любові до братів наших менших. Однак не всі автори вказують, у якому віці оптимально починати залучення дитини до такої серйозної справи, як турбота про домашнього улюбленця.

Якщо ви зважитеся поєднати народження вашого малюка з появою домашньої тварини, задумайтеся – чи вистачить у вас сил і терпіння доглядати за двома дітьми одразу (друга «дитина» – це вихованець)? Якщо так, сміливо купуйте омріяну звіринку і вчіть обох підопічних взаєморозумінню та взаємоповазі з пелюшок.

Ваша дитина вже впевнено бігає майданчиком, непогано розмовляє і щосили несеться до дворових котів та собак, щоб потискати їх і потриматися за хвіст? Повірте, це ще не привід купувати малюкові вихованця. Але якщо ви впевнені, що час настав – зверніть увагу саме на цих чотирилапих друзів.

Найкраще купувати не зовсім маленьких особин, а три-, чотиримісячних кошенят чи цуценят. Річ у тім, що у дітей до 4-5 років не дуже добре розвинені координація та почуття міри. У пориві любові малюк може сильніше, ніж треба, притиснути крихітне кошеня або іншу звіринку невеликих розмірів, що призведе до плачевних наслідків. У такому разі замість радості та позитивних емоцій ваша дитина отримає досить серйозний негативний досвід. А якщо ви купите дорослу домашню тварину для дитини, звір може дати здачі у відповідь на болісний для нього прояв ніжності (смикання за вуха, вуса, хвіст).

Непогано, якщо ви поєднаєте початок відносної самостійності свого чада з появою домашнього вихованця. Наприклад, дитина пішла до школи, і як заохочення за старанність у навчанні ви з нею оберете нового члена сім’ї. Дітям такого віку найкраще дарувати невеликих звіряток – зверніть увагу на морську свинку або хом’ячка, пташку, акваріумних рибок, кошеня. У 6 років ваш малюк уже розуміє, що ображати маленьких вихованців не можна, також він без проблем сам погодує тварину і пограється з нею.

Діти 7-8 років готові прийняти майже повну відповідальність за свого молодшого друга. Вони не тільки зуміють погодувати тварину, а й виведуть на прогулянку собаку або кота, почистять клітку гризуну, повчать розуму папугу.

Підлітки повною мірою готові до появи в їхньому житті майже будь-якого домашнього улюбленця (ми не говоримо про екзотичних вихованців – павуків, змій). Однак деякі обов’язки все одно ляжуть на плечі батьків – похід до ветеринара, лікування або в’язка тварин. Ви можете залучити свою дитину до цих складних заходів, але повністю покладати таку відповідальність на плечі підлітка не можна.

Домашня тварина для дитини: темперамент і чотирилапий друг

Існує ще одна важлива причина, з якої батьки купують домашню тварину для маленьких дітей – це бажання розвинути у свого чада певні навички або риси характеру.

Для спокійного і врівноваженого малюка чудовим другом стане цуценя. Прогулянки з таким товаришем допоможуть вашій дитині навчитися радості та веселощів, вона безперечно стане більш товариською і доброзичливою щодо інших дітей. Важливий аспект такої дружби – достатньо висока фізична активність малюка, що якнайкраще позначиться на його здоров’ї.

Якщо ваш малюк занадто активний і збудливий, подаруйте йому акваріум із різнокольоровими рибками та загадковими мушлями. Історії, вигадані та розказані вами під час споглядання чудес підводного світу, навчать дитину витримці, спокою, умиротворення і подарують крила її фантазії.

Діти, які схильні до безпричинних страхів, чудово поладнають із родиною котячих. Однак не забувайте, що сіамські коти та сфінкси – досить агресивні породи і не підходять як домашня тварина для дитини, тому зупиніть свій вибір на кошеняті-персі або безпородному малюкові.

Якщо кінцева мета придбання вихованця – подарувати малюкові друга, зовсім не важливо, яку домашню тварину ви заведете для дитини. Нехай вибір зробить серце маленької людини, а ви лише спрямовуйте свого малюка на цьому шляху і вчасно допомагайте йому порадою.