Як допомогти дитині пережити розлучення батьків?

Іноді життя сімейної пари здається нестерпним, і розлучення видається порятунком від цієї проблеми. Але як бути, якщо в сім’ї є дитина? Як вона сприйме необхідність проживання лише з одним із батьків? Розлучення батьків для дитини – травмуючий процес, що передбачає серйозні зміни в її звичному житті та оточенні. Під час розлучення малеча зазвичай відчуває безліч негативних емоцій, таких як страх, тривога, злість, відчай. Як допомогти дитині пережити цей період?

Важка розмова

Ухваливши рішення про розлучення, батьки мають діяти в інтересах дитини, не дозволяючи емоціям засліпити себе. Не можна перетворювати дитину на жертву розлучення, слід пам’ятати, що вона має право бути коханою і мамою, і татом.

Отже, ви вирішили поговорити з дитиною про майбутнє розлучення. Важливо, щоб під час розмови були присутні обидва батьки. У жодному разі не можна під час розмови звинувачувати одне одного, переходити на підвищені тони. Не варто давати дитині нездійсненних обіцянок, ухилятися від її запитань. Малечі дуже важливо отримати відповіді на запитання, які її хвилюють.

Можна сказати дитині, що мама і тато більше не можуть жити разом. Коли вони житимуть окремо, більше не будуть сваритися. Але незалежно від місця проживання, і мама, і тато її люблять і завжди любитимуть.

Багато дітей звинувачують себе в розлученні батьків. У дитини можуть виникнути запитання: «А якби я поводився добре, ви б не розлучилися?» або «Якби я не розкидала іграшки, тато б не пішов?». Необхідно пояснити, що її поведінка не могла стати причиною розлучення, і тато (мама) любитимуть її, незалежно від успіхів у навчанні чи інших факторів.

Істотно впливає на сприйняття розлучення батьків вік дитини.

Немовля першого року життя

Малюк перших півтора року життя ще не може усвідомити суть того, що відбувається. Проте він уже відчуває напруження між батьками. Як реакція на те, що діється, у нього може з’явитися підвищена тривожність, напади поганого настрою та примхливості, погіршення апетиту і сну. Якщо негативна обстановка в сім’ї зберігається тривалий час, дитина навіть може відставати в розвитку. Це пояснюється тим, що всі сили маленької людини йдуть на подолання тривоги.

Як же зменшити в такій ситуації негативний вплив на немовля? Насамперед важливо зберігати звичний режим крихітки. Мама повинна намагатися більше приділяти їй уваги, гратися з нею, частіше брати на руки, обіймати. Також добре, якщо малюк матиме повноцінне спілкування з батьком та іншими родичами.

Малюк 1,5-3 років

Доволі важко переживає розлучення батьків дитина у віці 1,5-3 років. Такий малюк має сильний емоційний зв’язок із мамою і татом, до того ж йому складно зрозуміти логіку необхідності розлучення. Нерідко цей процес означає катастрофу для дитини, крах її затишного світу. Саме в цьому віці діти схильні звинувачувати себе за те, що тато (мама) пішов. Часто в діток трапляється регрес у розвитку, починається енурез, погіршення мовлення, напади агресії або, навпаки, млявість і апатія. У деяких малюків з’являються шкідливі звички, пов’язані зі смоктальним рефлексом (смоктання пальця, обгризання нігтів).

Щоб зменшити травмування дитини цього віку, важливо забезпечити їй спілкування з люблячими близькими та дотримуватися режиму дня. За можливості батьки повинні намагатися проводити час утрьох, показувати дитині, що обидва люблять її, як і раніше. Добре, якщо малюк матиме постійний контакт із батьком, який пішов із дому, наприклад, щоденну розмову телефоном.

Дитина дошкільного віку

У віці 3-6 років дитина ще не може зрозуміти суть розлучення, але здатна чинити сильний опір розставанню батьків. Вона може всіма силами намагатися помирити маму і тата. Нерідко в такому стані дитина захворює, іноді навіть дуже серйозно, ніби змушуючи цим батьків знову бути разом біля неї. Дошкільнята часто звинувачують себе в розлученні, переживаючи важку депресію. У такому віці в дитини нерідко виникає підвищена тривожність, почуття невпевненості в собі, порушення апетиту, безсоння. Також можуть з’явитися різні фобії, наприклад, боязнь самотності, незнайомих людей, темряви, замкненого або відкритого простору.

Дошкільнята є найбільш вразливою групою при розлученні батьків. Дорослі повинні приділяти особливу увагу дитині, пояснювати їй, що і мама, і тато, як і раніше, її люблять, просто вирішили пожити окремо. У жодному разі не можна звинувачувати в розлученні одного з батьків, це може бути сильною травмою для малечі. Добре, якщо знайдуться найближчі родичі (бабуся, дідусь), які зможуть поговорити з дитиною про розлучення батьків, не звинувачуючи ні одного, ні іншого. Малюк повинен мати можливість регулярно бачитися з батьком, який пішов.

Дитина 6-12 років

Важко сприймає розлучення дитина 6-12 років. Хоча вона вже багато що розуміє, інтерпретувати те, що відбувається, може доволі непередбачувано. У цьому віці дитина часто боїться залишитися одна, ніколи більше не побачити тата (маму), у неї може виникнути страх хвороби або навіть смерті. Зазвичай така дитина докладає неймовірних зусиль для примирення батьків. Коли ж у неї це не виходить, вона може звинувачувати одного з них в егоїзмі, висловлювати свій гнів поганим навчанням, поганою поведінкою. Стрес у такому віці нерідко призводить до хвороб.

Як можна допомогти дитині? Насамперед кожен із батьків повинен постаратися пояснити їй, що розлучення було їхнім спільним рішенням. Дитині потрібне повноцінне спілкування і з мамою, і з татом. Дорослі повинні постаратися відновити її почуття повноцінності, захищеності. Важливо, щоб був чіткий графік зустрічей із батьком, який пішов.

Розлучення батьків викликає переживання і складні почуття в будь-якої дитини. Якщо дорослі ухвалили рішення про розлучення, вони повинні намагатися зробити його якомога менш травматичним для своєї дитини.