Як навчитися казати оточуючим «Ні!»

«Друг завжди прийде на допомогу» – озброївшись цим красивим правилом, але не розділяючи людей на своїх і чужих, можна загнати себе в пастку. Намагаючись бути хорошою для всіх, ми розпорошуємо себе намарно.

Витоки невміння сказати «ні»

Не поділилася в пісочниці пасочкою, не дала списати домашку, не позичила спідницю на дискотеку – все! – жадібна, вредна і «яка ти після цього подруга?». Через це пройшли всі. Однак для декого навіть примарна загроза чужого невдоволення настільки неприємна і навіть страшна, що вони готові пожертвувати власним комфортом, часом, енергією та ресурсами. У підсумку всі конспекти розтягуються однокурсниками, косметика – подругами, а компакт-диски – знайомими. А з виходом на роботу взагалі перетворюєшся на перманентно загнаного коня.

Зазвичай це результат виховання. Батьки, школа, суспільство, релігія, література, мистецтво в комплексі формують у дитячих головах образ хорошої, гідної людини. Часто цей образ пов’язаний із поняттям альтруїзму, служіння людям і самопожертви. Потрібно всім допомагати, ділитися, піклуватися про кожного – так поводяться головні герої книг і мультиків, яких ставлять дітям у приклад.

Усе це добре, але в міру. А якщо перестаратися, та ще й навіяти дитині, що поганих людей не буває, то великі шанси виховати доброго, але безвільного чоловічка, якого в народі називають ганчіркою.

У чому небезпека безвідмовності

Бажання бути хорошою подругою, членом колективу, працівником, гідною донькою, дружиною або мамою нерідко грає дуже злий жарт. Люди, відчуваючи слабкість, інстинктивно і часом навіть неусвідомлено починають користуватися цим, що дуже скоро входить у них у звичку. Тож ваші труди, увага, участь, турбота, допомога сприймаються як належне. Тобто, грубо кажучи, ви тільки знецінюєтеся в очах оточуючих. І у своїх очах теж. Бо часу та сил на самореалізацію вже не залишається. У кращому разі тішить самолюбство думка про те, що ви вісь, опора, без вас оточуючі просто не впораються. Але часто безвідмовні люди відчувають спустошеність.

В окремих випадках може формуватися особлива психологічна установка жертви – віктимність. Вона виражається в нездатності тверезо оцінювати ситуацію, відрізняти хороших людей від поганих. Такі особистості часто потрапляють у безглузді або навіть небезпечні для життя ситуації. Тож проблема куди глибша, ніж відсутність часу на манікюр.

Коли і кому відмовити можна і потрібно

Безглуздо намагатися допомогти кожній циганці, жебраку, сусіду-алкашу чи колезі-неробі. Зі своїми проблемами людина має справлятися самостійно, інакше вона перетворюється на «хом’яка» – безвільну особистість, яка потребує постійної допомоги та опіки. Якщо це вчасно не засвоїти, то ви ризикуєте виростити таких «хом’ячків» і у власній сім’ї, в особі чоловіка та дітей. А якщо ви не в змозі відмовити дитині у фастфуді, солодощах і мультиках до півночі?.. Тож освоїти слово «ні» просто життєво необхідно.

Визначте для себе коло «своїх» людей – тих, про кого вам піклуватися в радість, і хто щиро дбає про ваше благополуччя. Безумовно, всі люди – брати, але все ж необхідно обрати найбільш близьких вам мешканців цієї планети. Це можуть бути батьки, брат, найкращі подруги, кохана людина. Що стосується всіх інших – перестаньте їм догоджати. Зрештою, з більшістю проблем і питань вони чудово впораються самі або за допомогою фахівців.

Вчимося казати «ні»

Найскладніше – робота над собою. Якщо ви багато років жили для інших, догоджаючи чужим інтересам, то на такому фундаменті навчитися любити себе буде нелегко. І все ж вам належить сформулювати, чого ви хочете, а ще важливіше – чого ви не хочете. Час створювати свій життєвий простір і сміливо захищати його недоторканність.

Створюйте правила – насамперед для себе самої. Наприклад, не затримуватися на роботі довше звичайного. Або хоча б не соромитися вимагати за таку переробку додаткову оплату. Не дозволяйте навантажувати себе понад міру. У більшості компаній у кожного працівника окремо прописані його функціональні обов’язки. Якщо такого документа немає, уточніть у свого керівництва і складіть список ваших робочих справ. Бажано навіть повісити його в кабінеті, щоб було зручніше пояснювати свою відмову займатися чужою роботою. Ні колеги, ні начальство не повинні сприймати вашу працьовитість як належне. Будь-яке додаткове навантаження супроводжується збільшенням окладу, підвищенням на посаді або якимись іншими привілеями (зайвий відгул, гнучкий графік, безкоштовне молоко за шкідливість).

Для чоловіка і дітей теж доведеться прояснити, що таке добре і що таке погано. Обговоріть разом: до чого ви прагнете, які у вас спільні плани та цілі в далекій перспективі. Виходячи з цього, виведіть розумні та прозорі правила, що сприяють благополуччю сім’ї в цілому та її окремих членів зокрема. Наприклад, усім буде краще, якщо діти виростуть здоровими, розумними та красивими. Тому немає нічого поганого в тому, щоб відмовити їм у щоденних 7-годинних сеансах спілкування з комп’ютером. Такі заборони не зроблять із вас погану матір, навіть якщо дитині з незвички буде дуже прикро.

Виділіть для початку хоча б кілька годин на тиждень тільки собі: для походу до перукаря, заняття рукоділлям, відвідування театру, читання книг або просто розслабленого лежання на дивані навпроти телевізора. Це ваш час і ніхто не має права на нього посягати своїми проханнями, дорученнями чи вигаданими проблемами. Зрозуміло, для справді близьких людей і серйозних ситуацій, що потребують вашої участі, можна забути про все на світі. Але винятки, як то кажуть, лише підтверджують правило.

Не бійтеся відмовляти. Нікого ви цим не зраджуєте, не підставляєте, чиїсь долі не ламаєте. Образу затаїти можуть тільки корисливі, інфантильні або низькі люди, а підганяти свої дії, рішення, своє життя під таких особин — це сродні дурості або мазохізму.