Що робити, якщо дитина бреше
Зіткнувшись уперше з дитячою брехнею, батьки губляться і відчайдушно намагаються зрозуміти, що вони проґавили у процесі виховання? Як це могло статися? Адже в будь-якій сім’ї зі свого чада намагаються виростити чесну і порядну людину. Але часто мама і тато не замислюються про те, що навіть незначна брехня, легке викривлення фактів, яке дитина щодня спостерігає у своїй сім’ї, з часом стає причиною дитячого обману.
Але хай там як, виникають цілком логічні запитання: що робити, якщо дитина бреше? Як відучити малюка говорити неправду?
Чому діти брешуть?
Перше, про що думають відповідальні батьки, яких уперше ошукав маленький карапуз, – це те, що вони припустилися якоїсь глобальної помилки у вихованні. Але перш ніж робити такі висновки, варто визначитися з розумінням дитячої брехні. То чому діти брешуть?
Психологи визначають поняття брехні як свідоме рішення надати неправдиву інформацію тому, кому вона призначена, без повідомлення про свій намір. Але якщо дитина зовсім маленька, звісно, ніяких злих намірів у неї немає, не варто підозрювати малюка в обдуманому викривленні інформації. У цьому віці діти живуть у світі казок і, розповідаючи фантастичні історії або прикрашаючи дійсність, дитина сприймає це як частину правди.
Вигадування історій на кшталт зустрічі з Бетменом або задушевної розмови з плюшевим ведмедиком ніякого відношення до брехні не мають, і хвилюватися з цього приводу не варто. Навпаки, треба радіти, що у малюка все гаразд із уявою, а також намагатися підтримувати й розвивати в ньому творче начало.
За великим рахунком, до чотирирічного віку дітям немає потреби брехати, вони й робити цього не вміють. Якщо і трапляються спроби обману, то найчастіше це відбувається неусвідомлено, адже маленька дитина просто живе, не замислюючись про моральність своїх вчинків і дій. Вона кожне своє рішення вважає правильним і думає, що так роблять усі. Каже малюк перше, що спаде на думку, адже в цьому віці у нього ще відсутня так звана внутрішня мова (здатність подумки промовляти сказане). Тому в цей період перейматися питанням про те, що робити, якщо дитина бреше, не варто – це поки не актуально.
Ставши старшим, малюк вчиться розмірковувати, чи варто говорити що-небудь чи ні. Крім того, починають з’являтися думки: «Чому дорослі на мене гніваються?», «Що я можу зробити, щоб мене не карали?», «Якщо похвалили, то чим я можу заслужити повторне схвалення?».
Усі ми прагнемо психологічного комфорту – і дорослі, і діти. Тому немає нічого дивного в тому, що малюки починають говорити неправду, зрозумівши, що в такий спосіб можуть зробити своє життя простішим. Саме з цього моменту брехня стає осмисленою і легко може увійти у звичку.
Тепер батькам саме час задуматися: чому діти брешуть і що робити, якщо дитина бреше? А причини можуть бути різними, всі вони залежать від конкретної ситуації та мотивів, що рухають маленькими ошуканцями. Найчастіші причини дитячої брехні:
- Бажання здаватися кращим;
- Привернення уваги;
- Страх перед покаранням;
- Прагнення виправдатися перед собою;
- Вивчення реакції на обман;
- Постійні заборони батьків;
- Маніпуляція;
- Нездорова брехня.
Як відучити дитину брехати?
Тож що робити, якщо дитина бреше? Дамо кілька порад, які можуть знадобитися у вирішенні цієї проблеми:
- Головне – довіра, адже це основа всіх стосунків. Постарайтеся зрозуміти, що будь-який малюк гідний поваги й має на це право. Тому, зіткнувшись один раз із дитячим обманом, не варто кожного наступного разу піддавати слова своєї дитини сумніву. Вміння вислухати, а не відразу скептично сприймати інформацію, надану дітьми, – якість, гідна розумних батьків;
- Якщо брехня незначна, поставтеся до неї з гумором. Особливо коли це стосується діток, які тільки куштують обман «на смак» і ледь навчилися відрізняти справжнє від вигаданого. Реагуючи на брехню жартом, батьки включаються у гру і ніби дають зрозуміти, що брехню викрито;
- Як тільки ви помітили, що малюк збрехав, потрібно поговорити з ним і пояснити, які наслідки можуть бути у цього вчинку. Але тільки робити це слід віч-на-віч – дитина повинна вам довіряти, а не почуватися приниженою;
- Дітям необхідно розуміти, що за серйозний обман на них чекає відповідне покарання. У віці 5-9 років такий виховний момент може зупинити брехню. І карати потрібно, адже розмови про наслідки вчинку, які так і залишаються розмовами, зрештою перестають діяти, а перед батьками знову постає все те саме запитання: чому діти брешуть? Причина тому – безкарність. Ошукавши кілька разів, у якийсь момент дитина розуміє: «Я збрехав, і нічого не сталося. Чому б не зробити це ще раз?» Карати слід негайно і завжди пропорційно скоєному вчинку. Але, звісно, сама кара не повинна відбитися на здоров’ї чи розвитку дитини, найбільш дієве покарання за брехню – це заборони на важливі для маленького ошуканця розваги чи задоволення;
- Не варто сприймати дитячий обман як кінець світу, головне – не випустити з уваги патологічну брехню, адже вона потребує невідкладного втручання дорослих. Визначити її не так вже й складно: патологічний брехун не може не обманювати, він бреше постійно;
- У спробах виховати своє чадо чесним, батьки нерідко починають поводитися неузгоджено, не помічаючи, що брехня в сім’ї – звичайне явище. То звідки ж у малюка з’явиться розуміння чесності й порядності? Він копіює цю модель стосунків, не розуміючи, що може бути якось інакше. Тому намагайтеся власним прикладом навчити дитину бути правдивою;
- У жодному разі не навішуйте ярлики, називаючи малюка обманщиком, брехуном. Це тільки занизить його самооцінку і спровокує новий обман.
Ваша дитина – ваша ж копія, тому є сенс пам’ятати, що від чесності та щирості в сім’ї, від теплоти й довірливості стосунків залежить те, наскільки вона буде з вами правдивою. Пам’ятаючи це, питання, як відучити дитину брехати, стане для вас неактуальним.
Текст: Тетяна Оконевська
