Особливості дітей із ЗНМ

Загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) являє собою несформованість звукової та смислової сторін мовлення, що проявляється в залишковому або грубому недорозвитку фонетико-фонематичних, лексико-граматичних процесів, а також зв’язного мовлення. Кількість малюків із ЗНМ становить близько 40% усіх дітей із мовленнєвою патологією. Розглянемо особливості дітей із ЗНМ та рівні цього порушення.

Основні особливості дітей із ЗНМ

Існує багато причин, що викликають розвиток цієї мовленнєвої патології. Однак, попри це, є загальні типові прояви, які вказують на системні порушення мовленнєвої діяльності. Головною особливістю дітей із ЗНМ називають пізній початок мовлення. Як правило, перші слова в таких малюків з’являються у 3-4 роки, а іноді й у 5 років. При цьому вони говорять неграмотно та фонетично неоформлено.

Особливістю мовлення дітей із ЗНМ є його малозрозумілість, недостатня мовленнєва активність, яка з віком ще більше зменшується. Усе це накладає суттєвий відбиток на формування в таких малюків сенсорної, вольової та інтелектуальної сфер. Вони страждають від нестачі концентрації уваги, поганої пам’яті, забувають складні інструкції та послідовність завдань.

Через мовленнєві порушення дітям із ЗНМ притаманні специфічні особливості мислення. Вони можуть відставати в розвитку словесно-логічного мислення, їм важко даються порівняння й узагальнення, аналіз і синтез.

Фахівці відзначають, що в багатьох випадках такі діти відстають у розвитку рухової сфери, у них дуже погана координація рухів, недостатня швидкість і спритність, невпевненість у виконанні дозованих рухів. Найбільших труднощів малюки із ЗНМ зазнають, виконуючи рухи за словесною інструкцією.

Особливістю дітей із ЗНМ є наявність у них недостатньої координації пальців і кистей рук, недорозвинення дрібної моторики. Такі діти часто сповільнені в рухах, можуть надовго застигати в одній позі.

Рівні ЗНМ

Загальний недорозвиток мовлення має різний ступінь симптоматики та вираженості. Це може бути повна відсутність мовленнєвих засобів і методів спілкування або ж розгорнуте мовлення, що містить елементи лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку.

Існує класифікація рівнів ЗНМ, розроблена Р. Є. Лєвіною. Згідно з цією класифікацією, для кожного рівня характерне певне співвідношення первинного дефекту та вторинних відхилень, які затримують формування компонентів мовлення. Перехід від одного рівня до наступного характеризується появою нових мовленнєвих можливостей. Розглянемо особливості мовлення дітей із ЗНМ відповідно до кожного рівня.

Для дітей із ЗНМ 1 рівня характерна несформованість фразового мовлення. У своєму спілкуванні такі діти застосовують лепетні слова, однослівні речення, міміку та жести, які зрозумілі лише в певній ситуації. Їхній словниковий запас дуже невеликий, переважно він включає звуконаслідування, окремі звукові комплекси та кілька побутових слів. Такі діти не розуміють значення багатьох слів, у них грубо порушена складова структура слів, нечітка артикуляція. При ЗНМ 1 рівня фонематичні процеси мають зачатковий характер, багато звуків така дитина вимовити не може.

Особливістю дітей із ЗНМ 2 рівня є наявність поряд із лепетним мовленням простих речень, які складаються з 2-3 слів. Однак висловлювання такого малюка однотипні за змістом, граматично бідні, найчастіше вони називають предмети або виражають дії. Відзначається суттєве відставання кількісного та якісного словника дитини від вікової норми, вона не знає значення багатьох слів, замінює їх приблизно схожими за змістом. У дітей із ЗНМ 2 рівня не сформований граматичний лад мовлення, вони зазнають труднощів у вживанні складів, плутають однину та множину, неправильно використовують відмінкові форми. Звуковимова таких дітей має заміни та змішування звуків, численні викривлення.

Головна особливість дітей із ЗНМ 3 рівня – використання розгорнутого фразового мовлення. Однак при цьому вони в основному застосовують прості речення, побудова складних речень викликає в них труднощі. Розуміння мовлення в таких дітей наближене до норми. Ускладненим є розуміння та засвоєння складних форм граматики й логічних зв’язків. Обсяг словникового запасу в дитини із ЗНМ 3 рівня досить великий, вона вживає практично всі частини мови. При цьому для неї характерне неточне застосування назв предметів, помилки в узгодженні частин мови, використанні прийменників, наголосів і відмінкових закінчень. Фонематичне сприйняття мовлення та звуковимова ще мають порушення, але вже значно менші, ніж у попередніх рівнях ЗНМ. Особливістю дітей із ЗНМ 3 рівня є те, що складова структура слів, а також звуконаповнюваність мовлення страждають лише у важких випадках.

Для дітей із ЗНМ 4 рівня характерні труднощі у звуковимові та повторенні слів зі складними складами. Вони мають недостатнє фонематичне сприйняття, роблять помилки при словозміні та словотворенні. Володіючи досить різноманітним словниковим запасом, такі діти не завжди розуміють значення деяких слів, антонімів і синонімів, прислів’їв і приказок. У самостійному мовленні їм важко логічно викласти події, вони часто пропускають головне, загострюючи увагу на малозначущих деталях, повторюють сказане раніше.

Особливості дітей із ЗНМ, рівень їхнього мовленнєвого розвитку враховуються в корекційній роботі. Така розвивальна діяльність з усунення ЗНМ повинна починатися якомога раніше, бажано не пізніше трьох років. Це дуже трудомісткий і тривалий процес, який проводиться у спеціалізованих дошкільних і шкільних закладах. Однак накопичений досвід педагогів, новітні методики лікування дозволяють успішно подолати цю патологію або значно зменшити її прояви.