Найпоширеніші комплекси меншовартості

Останнім часом у багатьох людей з’явилася звичка пояснювати відхилення у поведінці (як свої, так і чужі) наявністю комплексів меншовартості. Певною мірою ця думка правильна: комплекси є практично у кожної людини, і вони справляють величезний вплив на наше життя. Проте не варто вважати комплекси єдиною причиною всіх негараздів: такий підхід до проблеми заважає людині розвиватися, виправляти свої помилки та досягати успіху в житті.

Звідки беруться і якими бувають психологічні комплекси

Фахівці єдині в думці про те, що витоки практично будь-якої психологічної закомплексованості слід шукати у дитячих враженнях. Формування комплексу проходить такі етапи:

• Базова установка. Це практично беззастережна згода з чиєюсь думкою про себе, зафіксованою у пам’яті у віці 3-4 років. Наприклад, дівчинці кажуть, що у неї нерівні зубки, причому це кілька разів повторює її мама;
• Закріплення установки, яке відбувається з 4 до 11 років. У цьому віці дитині вже не байдуже, що про неї думають оточуючі, і те, що люди звертають увагу на її зуби, бентежить дівчинку. Їй весь час здається, що особливості її зовнішності засуджують, пов’язують з ними якісь її невдачі;
• Узагальнення установки. У підлітковому віці дівчинка починає робити висновки з факту наявності недоліків своєї зовнішності та будувати невтішні прогнози. Вона вважає, що погані зуби заважають їй досягати успіхів у теперішньому і псуватимуть життя в майбутньому;
• Стабілізація комплексу. Подорослішавши, дівчина звикає пояснювати всі негаразди у своєму житті (особистому та професійному) тим, що у неї некрасиві зуби. Така позиція закріплюється ще й тому, що вона дуже зручна. Можна вже ні до чого не прагнути, оскільки «з такими зубами все одно нічого не вийде».

Це класична схема формування одного з найпоширеніших комплексів меншовартості: «я некрасива (товста, довгоноса і т. ін.)». Як не дивно, після того, як психологічна пастка спрацювала, навіть фактичне усунення її основного елемента не призводить до істотної зміни ситуації, оскільки свідомість негайно знаходить нову причину всіх неприємностей.

Інші варіанти комплексу меншовартості розвиваються практично так само. Базова установка може виникати на фоні надто високих вимог дорослих до дитини, або надмірної батьківської опіки. Комплекси можуть мати найрізноманітніші зовнішні прояви, але вони завжди відображають певне порушення почуття власної гідності та невпевненість у собі. Найбільш поширені такі види комплексу меншовартості:

• Комплекс провини. Людині весь час здається, що вона погано піклується про оточуючих. Будь-яке їхнє невдоволення вона сприймає дуже болісно, практично як особисту катастрофу;
• Комплекс жертви. У цьому випадку людина вважає, що всі перед нею винні. Вона постійно скаржиться на образи (реальні або уявні), звинувачує оточуючих у якихось чорних замірах, не роблячи при цьому істотних відмінностей між серйозною бідою та дрібною незручністю. З такою людиною дуже важко спілкуватися. Вона всім псує настрій, одночасно вимагаючи підвищеної уваги та поблажливості до себе на підставі того, що вона така нещасна;
• Комплекс Аліси. На нього можуть страждати і юні школярки, і дорослі жінки. Подібно до героїні Льюїса Керролла, вони весь час витають у хмарах, чекаючи ідеального обранця. Завищені вимоги до партнерів зазвичай погано позначаються на особистому житті. Такі жінки або часто змінюють чоловіків, або взагалі уникають контактів із чоловіками;
• Комплекс Дон Кіхота. Чоловік із подібним психологічним обмеженням спочатку ідеалізує жінку, що йому сподобалася, а потім стрімко в ній розчаровується. При цьому створюється стресова ситуація, вихід з якої може виразитися в найнеадекватніших вчинках: від термінового відходу чоловіка до нової (як правило, випадкової) партнерки, до відкритої агресії стосовно жінки, яка його розчарувала;
• Комплекс Дон Жуана. Чоловік перебуває у стані постійного пошуку партнерки, надзвичайно романтично доглядає, але кидає її одразу після встановлення стабільних стосунків. Варіант призупинення процесу підкорення жінок не розглядає, вважаючи його визнанням факту своєї чоловічої неспроможності;
• Комплекс відмінника. На нього страждають люди, яких у дитинстві посилено переконували в тому, що вони — надія сім’ї. У такий спосіб деякі батьки проявляють свої власні комплекси. Вважаючи, що самі не досягли чогось важливого в житті, вони намагаються реалізуватися опосередковано, через майбутній успіх своїх дітей. Людина, вихована в усвідомленні того, що від неї занадто багато залежить, постійно перебуває у страху. Вона не може тверезо оцінити свої можливості, визнати, що не можна бути першим у всьому. Будь-яка помилка призводить її у відчай, а низка невдач може стати причиною депресії.

Існують комплекси меншовартості, пов’язані з іншими особливостями сімейного виховання. Наприклад, комплекс старшого брата (сестри) спонукає людину постійно опікувати інших людей, часом на шкоду собі. Комплекс молодшого брата створює інфантильне ставлення до життя, необґрунтовану впевненість у тому, що завжди знайдеться старший, який виручить і вирішить усі проблеми.

Окремо варто відзначити ті психологічні комплекси, які розвиваються на фоні несприятливої соціальної обстановки. Це, наприклад, комплекс етнічної меншовартості, що проявляється у представників національних меншин, або комплекс класової меншовартості, на який нерідко страждають діти з небагатих сімей, що ростуть в оточенні забезпеченіших однолітків.

Як перемогти комплекси меншовартості?

Психологічні комплекси можуть завдати серйозної шкоди здоров’ю, і не тільки психічному. Досить згадати випадки анорексії, що надзвичайно почастішали. Вони зазвичай виникають на фоні комплексу меншовартості у жінок, які вважають свою фігуру недостатньо витонченою. Бажання будь-яким шляхом наблизитися до ідеалу в такій ситуації може призвести до найсумніших наслідків. З іншого боку, відомі випадки, коли комплекси меншовартості допомагали людям реалізуватися. Психологи вважають, що багато відомих в історії особистостей стали успішними саме в процесі подолання своїх реальних або уявних недоліків.

Повністю позбутися психологічних комплексів неможливо, але у кожної людини є шанс мінімізувати ті з них, які реально заважають їй жити. Найголовніше — зрозуміти, що причина всіх бід криється не в зовнішніх обставинах, а у викривленому ставленні до дійсності. Не менш важливо усвідомити, що пастка комплексу дозволяє людині жити у не зовсім реальному, але звичному і навіть певною мірою комфортному світку, який доведеться покинути.

Далеко не кожній людині вдається впоратися з комплексами самостійно. У багатьох випадках ця складна робота потребує допомоги та контролю психотерапевта. Однак впадати у відчай не варто — навіть такої мети можна досягти, якщо є бажання зробити своє життя кращим.