Менінгіт у дітей
Менінгіт (від лат. meningos – мозкова оболонка) являє собою захворювання, що супроводжується запаленням оболонок спинного та/або головного мозку. Спровокувати недугу можуть бактерії, віруси, гриби або найпростіші. Попри те, що на ризик наражаються особи будь-якого віку, менінгіт у дітей зустрічається частіше, ніж у дорослих. Річ у тім, що гематоенцефалічний бар’єр в організмі дитини характеризується підвищеною проникністю, завдяки чому збудники інфекції легко потрапляють із крові в тканини мозку. До того ж розвиток запального процесу полегшує недосконалість імунних реакцій дитячого організму. Найчастіше зустрічаються гнійні (спричинені бактеріальною інфекцією) та серозні (спровоковані вірусом) менінгіти.
Симптоми менінгіту в дітей
У більшості випадків менінгіт у дітей починається гостро і раптово. Перші ознаки захворювання дуже схожі на прояви грипу або сильної застуди (відчуття слабкості, підвищення температури тіла до 39 °C і більше, втрата апетиту, біль у м’язах та суглобах). Через кілька годин або діб до вищеперелічених додаються інші симптоми: сплутаність свідомості, світло- та шумобоязнь, головний біль і блювота, що виникає внаслідок набряку блювотного центру головного мозку. Однак ці ознаки не є специфічними і не дозволяють із впевненістю говорити про те, що дитина хвора на менінгіт, на відміну від наступних:
- Ригідність потиличних м’язів – підборіддя малюка стає неможливо притиснути до грудної клітки;
- Напруження м’язів задньої поверхні стегон – розігнути ноги дитини, зігнуті в кульшовому та колінному суглобі, у разі менінгіту не вдасться;
- Щічний симптом – при натисканні на ділянку щік з обох боків плечі хворого мимоволі підіймаються;
- Напруження спинних м’язів – малюк не здатний сидіти рівно без опори на руки або спинку ліжка;
- Характерна поза «зведеного курка» – при менінгіті пацієнт зазвичай лежить на боці, підтягнувши ноги до живота і закинувши голову назад.
Окрім вищеперелічених симптомів, менінгіт у дітей до року може супроводжуватися діареєю, постійним плачем і неспокоєм, судомами, набряканням і пульсацією великого тім’ячка, частими згукуваннями та блювотою.
Діагностика та лікування менінгіту в дітей
Типові клінічні прояви не є достатньою підставою для підтвердження діагнозу, тому діагностика менінгіту включає поперекову пункцію, мікроскопію ліквору та його посів. Водночас стрімкий перебіг захворювання і висока ймовірність смертельного результату за відсутності кваліфікованої допомоги не дозволяють очікувати результатів аналізів, тому терапію починають негайно.
Лікування менінгіту в дітей проводиться виключно в умовах стаціонару і залежить від того, збудником якого типу було викликане запалення. Так, при гнійному менінгіті хворому призначають сульфаніламіди (етазол, норсульфазол) або антибіотики (пеніцилін). При вкрай важких формах захворювання можливе введення бензилпеніциліну інтралюмбально.
Якщо подібна тактика виявляється безрезультатною, пацієнту прописують напівсинтетичні антибіотики (ампіокс, карбеніцилін), а також гентаміцин, мономіцин і нітрофурани. Тривалість комбінаційної терапії не повинна перевищувати двох тижнів.
В основі лікування туберкульозної форми менінгіту лежить безперервне введення бактеріостатичних доз кількох видів антибактеріальних засобів. У разі появи побічних ефектів дозу антибіотиків скорочують і призначають пацієнту курс десенсибілізувальних та протитуберкульозних препаратів.
Лікування вірусного менінгіту може обмежуватися застосуванням загальнозміцнювальних і симптоматичних (прикладання грілки з льодом до голови, внутрішньовенне введення розчину Рінгера-Локка, плазмозамінників і глюкози з одночасним призначенням фуросеміду) засобів. При важкому перебігу недуги хворому прописують антибіотики та кортикостероїди.
Наслідки менінгіту в дітей
Наслідки менінгіту в дітей, як правило, вельми серйозні. Серед них:
- Цереброастенія;
- Токсичний шок;
- Набряк головного мозку в результаті надмірного скупчення в ньому рідини;
- Гостра надниркова недостатність та ін.
Перераховані вище ускладнення в більшості випадків завершуються смертельним результатом. Дитина, що перехворіла на менінгіт, має бути поставлена на особливий диспансерний облік, їй необхідно регулярно спостерігатися у педіатра, інфекціоніста та невропатолога. Зняття з обліку можливе не раніше, ніж через два роки після одужання, але тільки за умови повної відсутності залишкових явищ захворювання.
Профілактика менінгіту в дітей
Одним із найдієвіших способів профілактики менінгіту в дітей є вакцинація. Існує кілька видів щеплень, що дозволяють запобігти розвитку бактеріальної та вірусної форми захворювання:
- Вакцина проти гемофільної палички типу B;
- Менінгококова вакцина;
- Потрійна вакцина проти кору, паротиту та краснухи, а також вакцина проти вітряної віспи (усі ці хвороби можуть спровокувати виникнення менінгіту).
Окрім того, щоб уникнути зараження, педіатри рекомендують дотримуватися таких правил:
- Постарайтеся захистити свою дитину від контактів із хворими на менінгіт, оскільки деякі типи захворювання можуть передаватися повітряно-крапельним шляхом, а також через побутові предмети. Якщо уникнути контакту не вдалося, обов’язково зверніться до лікаря – не виключено, що для профілактики малюкові доведеться прийняти антибіотик;
- Стежте за тим, щоб дитина дотримувалася правил гігієни;
- Використовуйте для пиття тільки кип’ячену або бутильовану воду; куплені або привезені з дачі плоди ретельно мийте, а краще – обдавайте окропом;
- Не зайвими будуть загальнозміцнювальні заходи: загартовування, регулярні прогулянки на повітрі, заняття спортом тощо. За рекомендацією лікаря можна давати малюкові полівітаміни.
Текст: Інга Статівка
