Кіста у дитини

Кіста являє собою чітко обмежене утворення, всередині якого міститься певний біологічний вміст, зазвичай рідкий. Кіста у дитини, так само як і у дорослого, може бути різного розміру та різної локалізації. Кістозні розростання бувають вродженими та набутими. Виявлення кісти у дитини часто стає приводом для хвилювань у батьків. Розглянемо причини появи цих утворень та способи їх лікування.

Причини розвитку кіст

Причин утворення кіст у дитини існує дуже багато. Деякі з них пов’язані з порушенням нормальної циркуляції внутрішньотканинної рідини та перекриттям протоку залози. Такі порожнини називають ретенційними кістами; вони, як правило, локалізуються у молочних, слинних, сальних залозах, а також у підшлунковій та щитоподібній залозі.

Рамоляційна кіста може з’явитися в результаті пошкодження тканини органа при запаленні або іншій патології. Виникають такі кісти у будь-якому місці.

Паразитарна кіста у дитини розвивається після проникнення в організм певних паразитів. Наприклад, якщо яйця стрічкового глиста потрапляють у тіло малюка, паразит оселяється у печінці, захищаючи личинку хітиновою капсулою, яка і є паразитарною кістою.

Зміщення епітелію у черевній порожнині, суглобах або хребті після перенесених травм призводить до появи травматичних кіст.

У дітей часто зустрічаються вроджені кісти, причинами яких зазвичай стають патології під час вагітності, а також хронічні захворювання жінки.

Дермоїдна кіста у дитини

Дермоїдна кіста, або дермоїд, — утворення, що має округлу форму та стінки зі сполучної тканини. Всередині кістозна порожнина шорстка, а зовні гладка. Внутрішні стінки дермоїда за будовою схожі на шкіру і складаються з багатошарового епітелію та надшкір’я, мають сальні та потові залози, жирові та волосяні включення.

Найчастіше дермоїдна кіста у дитини розташовується на верхньому або внутрішньому краї очниці, в ділянці скроні, на волосистій частині голови та нижній частині шиї. Іноді дермоїд локалізується в ділянці грудини або на дні ротової порожнини.

Така кіста у дитини формується у період внутрішньоутробного розвитку, але помітною одразу після народження вона буває не завжди. Її величина може сягати розмірів великої горошини і навіть волоського горіха. Дермоїд буває однокамерним або двокамерним.

Симптоматика патології часто відсутня. Зазвичай вираженість симптомів підвищується в міру збільшення кісти. Крім того, ознаки дермоїдної кісти з’являються при її запаленні, нагноєнні або здавлюванні сусідніх тканин.

Для цього виду кіст характерні такі прояви:

• Округла форма, відсутність спаяності зі шкірою;
• Еластичність та щільність на дотик, безболісність при пальпації;
• Незмінність шкіри над утворенням, відсутність виразок та висипань.

Дермоїдна кіста у дитини, яка розташована на повіці, здатна порушувати чіткість зору. Дермоїд на куприку нерідко викликає порушення сечовипускання та дефекації. Дермоїдне утворення на яєчнику у дівчинки стає причиною сильних болів у животі. Якщо кіста локалізується у позапрямокишковому просторі, вона здавлює пряму кишку, в результаті чого утруднюється дефекація, а калові маси виділяються у формі стрічки. У разі інфікування утворення може розкритися назовні або в просвіт кишки, сприяючи появі нориць.

Основним методом діагностики кіст у дитини є комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія. Лікування дермоїдів лише хірургічне. Залежно від локалізації, розміру кісти та деяких інших факторів, видалення утворення може проводитися через маленький прокол (лапароскопія) або за допомогою оперативного втручання. Операція у діток до семи років виконується під загальним наркозом, для старших дітей застосовують місцеву анестезію.

Кіста головного мозку у дитини

Кісти мозку схожі на маленьку кульку, заповнену водою. Іноді вони являють собою обмежену ділянку мозкової оболонки, стінки якої злиплися після перенесеного запального процесу.

Часто вроджена кіста головного мозку у дитини утворюється в результаті запалення, яке малюк переніс у материнській утробі. Ще однією поширеною причиною появи такого кістозного утворення у дітей називають пологові травми.

Існує багато класифікацій кіст головного мозку. Згідно з однією з них, кісти бувають арахноїдальні та церебральні. Арахноїдальна кіста локалізується на поверхні мозку; найчастішою причиною її утворення є перенесений запальний процес.

Церебральна кіста у дитини формується у товщі мозку, тому її ще називають внутрішньомозковою. Така кістозна порожнина найчастіше утворюється після пологової травми. Церебральні кісти, по суті, є скупченням рідини на місці загиблої ділянки мозку. Таким чином, рідина заміщує втрачений об’єм мозкової речовини.

Симптоми, що свідчать про наявність внутрішньомозкової кісти у дитини, залежать від місця її локалізації, виду, розміру та багатьох інших факторів. Найчастішими ознаками захворювання є головні болі, відчуття тиску або розпирання в голові, порушення слуху та зору, шум у вухах, порушення рівноваги.

Діагностика кісти головного мозку у дитини проводиться за допомогою МРТ або КТ. Лікування цієї патології лише хірургічне: радикальне або паліативне. Радикальна хірургія полягає у трепанації черепа з подальшим видаленням кісти. Паліативні методи включають шунтування (вміст кісти видаляють за допомогою шунтуючої системи) та ендоскопію (кіста вилучається ендоскопом).

Нерідко кіста у дитини розсмоктується самостійно. Це особливо характерно для вроджених утворень: вони зникають протягом першого року життя. У деяких випадках кіста може існувати у людини все життя, нічим себе не проявляючи. Якщо ж виникає необхідність у видаленні кістозної порожнини, важливо зробити це своєчасно і у досвідченого хірурга.