Інфекційний мононуклеоз у дітей

Інфекційний мононуклеоз у дітей – поширене вірусне захворювання. Попри те, що воно відоме медицині з 1885 року і добре піддається симптоматичній терапії, збудник недуги досі не вивчений. Якими є основні симптоми та методи лікування мононуклеозу?

Симптоми інфекційного мононуклеозу у дітей

Інфекційний мононуклеоз діагностується у дітей від 4 до 14 років. Більшість малюків встигають заразитися ним до 5-річного віку, при цьому не відчуваючи жодних симптомів. Інфікування відбувається за характерних обставин: у дитячому садку або школі під час тісних контактів із хворим. Вірус Епштейна-Барр (збудник мононуклеозу) концентрується в слині та передається через поцілунки, користування спільним посудом або іншими предметами побуту. Зараження можливе також класичним повітряно-крапельним шляхом.

Інкубаційний період захворювання триває 5-15 днів, у поодиноких випадках симптоми проявляються через 45 днів після інфікування. Іноді імунна система справляється з вірусом до того, як з’являться будь-які зовнішні прояви.

Класичні клінічні ознаки захворювання – збільшення селезінки та печінки одночасно зі зміною білої крові. При цьому недуга проявляється у вигляді:

• Ознобу;
• Температури;
• Слабкості;
• Висипу;
• Збільшених лімфатичних вузлів.

Тим не менш, симптоми інфекційного мононуклеозу у дітей не завжди розвиваються за певною схемою. Іноді патологія починається зі слабкості та нездужання, які в результаті закінчуються значним розростанням мигдаликів і збільшенням слизової оболонки ротоглотки. У гострій формі захворювання перебігає з тривалою лихоманкою, ознобом, сонливістю, слабкістю, головним болем, ломотою в м’язах, болючим ковтанням.

На піку розвитку мононуклеозу спостерігається ангіна, збільшення печінки, селезінки та лімфатичних вузлів, з’являються загальні ознаки інтоксикації та характерний висип.

Висипання вкривають ноги, руки, живіт, спину та обличчя. Але свербежу немає, тому симптоматичне лікування не потрібне. В результаті ефективного функціонування імунної системи висип через певний час зникає. Набагато небезпечнішим симптомом є збільшення печінки та селезінки (остання збільшується до такої міри, що іноді просто розривається під тиском).

Діагностика та лікування інфекційного мононуклеозу у дітей

Діагностика інфекційного мононуклеозу у дітей рідко викликає труднощі: достатньо проаналізувати та зіставити наявні прояви. Для підтвердження діагнозу проводиться загальний і біохімічний аналіз крові, УЗД внутрішніх органів та дослідження крові на антитіла до вірусу Епштейна-Барр. Під час діагностики насамперед необхідно виключити хворобу Боткіна, лейкоз, дифтерію зіва, лімфогранулематоз, а також ВІЛ-інфекцію.

Лікування інфекційного мононуклеозу у дітей не потребує специфічної терапії або застосування будь-яких противірусних препаратів, воно спрямоване лише на усунення симптомів. Враховуючи прояви захворювання, лікар може призначити:

• Жарознижувальні засоби;
• Антисептики (для купірування симптомів ангіни);
• Вітамінні комплекси;
• Імуномодулятори;
• Антибіотики (за наявності вторинної інфекції);
• Преднізолон (у разі тяжкого перебігу захворювання);
• Штучну вентиляцію легень (при набряку гортані);
• Спленектомію (якщо існує загроза розриву селезінки);
• Дієтотерапію.

Наслідки інфекційного мононуклеозу у дітей

При своєчасному лікуванні небажані наслідки інфекційного мононуклеозу у дітей не спостерігаються. Температура тіла приходить у норму через кілька тижнів після початку захворювання, прояви ангіни зникають через два тижні, лімфатичні вузли зменшуються протягом місяця, сонливість і слабкість можуть зберігатися близько пів року. Протягом року після перенесеного інфекційного мононуклеозу потрібне диспансерне обстеження та контроль залишкових явищ у крові.

У поодиноких випадках захворювання провокує такі ускладнення, як запалення печінки та жовтяниця, розрив селезінки (один випадок на тисячу), загострення стрептококової та стафілококової інфекції тощо.