Грамотна оцінка ситуації та правила поведінки при виклику швидкої допомоги

Життя людини, яка відчула раптове сильне нездужання, дуже часто залежить від того, наскільки швидко їй буде надано кваліфіковану допомогу. На жаль, далеко не всі вміють правильно зорієнтуватися, коли з’являється потреба у терміновій лікарській допомозі. Залишатися абсолютно холоднокровним і розсудливим у такий момент важко, але кілька нескладних правил, яких варто дотримуватися, запам’ятати все ж варто.

Як визначити, що обійтися без виклику швидкої допомоги не вдасться?

Досвідчені лікарі стверджують, що рідні пацієнтів у критичній ситуації роблять одну з двох помилок: або викликають швидку допомогу без достатніх підстав, або переоцінюють свої можливості й намагаються допомогти хворому самостійно, і втрачають момент, коли лікар міг би його врятувати. Щоб цього уникнути, потрібно запам’ятати, у яких випадках виклик «швидкої» є абсолютно необхідним. Без термінової медичної допомоги не обійтися, якщо у людини спостерігається:

• Температура вище 39 градусів, яка не падає після прийому жарознижувальних препаратів або падає ненадовго;
• Тривала втрата свідомості;
• Занадто часте або рідке дихання (понад 35 або менше 12 вдихів на хвилину), хрипкі або свистячі звуки, утруднене дихання;
• Сильний головний біль, що супроводжується блювотою, запамороченням, шумом у вухах;
• Різкий біль у животі, що не минає протягом 2-3 годин, при напруженні або здутті живота, блювоті, підвищенні температури та слабкості;
• Погане самопочуття або втрата свідомості після ураження електричним струмом, перебування у приміщенні, де стався витік газу, або забиття грудей, живота чи голови;
• Великі опіки; обмороження;
• Стрімкий розвиток набряку та втрата свідомості після укусу комахи, опіку листям рослини, прийому лікарського засобу;
• Багаторазова діарея або блювота;
• Судоми, що тривають більше 3-5 хвилин;
• Різке погіршення зору, втрата рівноваги, незв’язна мова, порушення рухливості однієї руки або ноги, перекошеність рота;
• Затримка сечовипускання протягом 10-12 годин;
• Сильна кровотеча;
• Гострі або тиснучі болі в грудях, що віддають під лопатку або в ліву руку.

Будь-який із цих симптомів може свідчити про розвиток стану, небезпечного для життя. При цьому хворий не завжди розуміє всю серйозність свого становища. Не виключено, що він проситиме відкласти виклик лікаря, боятися госпіталізації, посилатися на невідкладні справи. Завдання рідних – грамотно оцінити ситуацію та прийняти правильне рішення, іноді всупереч бажанням потерпілого.

Виклик медиків та подальші дії

Отже, ви зателефонували за номером «103» (або 112). Розмовляйте з диспетчером якомога спокійніше, відповідайте на всі його запитання. Пам’ятайте, що відомості про вік і стать хворого, симптоми, що спостерігаються, та надану йому допомогу не можуть бути зайвими: вони необхідні для того, щоб направити до вас саме ту бригаду, спеціалізація та оснащеність якої будуть оптимальними. Не намагайтеся самостійно оцінити стан пацієнта та поставити діагноз – це лише ускладнить ситуацію. Винятком є випадки, коли наявне загострення хронічного захворювання, і ви точно про це знаєте.

Чітко назвіть прізвище, ім’я та по батькові хворого, адресу та номер телефону, свої дані. Опишіть орієнтири, які допоможуть лікарям доїхати швидше. Після закінчення розмови повторюйте виклик кожні 10 хвилин: у цьому випадку сором’язливість недоречна.

Під час очікування «швидкої» підготуйте для лікаря місце роботи: звільніть прохід до ліжка хворого, поставте пару стільців для обладнання, передбачте можливість підключення електрокардіографа, організуйте гарне освітлення. Якщо є ймовірність госпіталізації пацієнта, і ви маєте намір поїхати разом із ним до лікарні, одягніться, вимкніть електроприлади та газ, щоб не затримувати лікарів.

Покладіть на видне місце документи – паспорт хворого, поліс медичного страхування, виписки з лікарні або медичну картку (якщо вони є). Вони знадобляться лікарю для роботи.

Не залишайте пацієнта одного, розмовляйте з ним, намагайтеся заспокоїти. Не давайте йому лікарських препаратів (крім випадків загострення хронічних хвороб), не намагайтеся його годувати. Пам’ятайте, що через необізнаність ви можете погіршити хворобу.

Добре, якщо хто-небудь зможе зустріти медиків на вулиці або в під’їзді. Після приїзду «швидкої» необхідно:

• Спокійно розповісти лікарю про те, як давно спостерігаються симптоми, і що ви зробили, щоб зменшити їхню інтенсивність;
• Повідомити про наявність у хворого хронічних недуг та алергічних реакцій, а також про ліки, які він зазвичай приймає;
• Повідомити про недавню операцію або лікування в стаціонарі, показати виписки, результати аналізів, електрокардіограм, рентгенівські знімки тощо.

Не можна приховувати факт прийому пацієнтом алкоголю. У допомозі через це лікар не відмовить, але зможе точніше оцінити ситуацію.

Якщо лікар наполягає на госпіталізації хворого, значить, для цього є серйозні підстави. Відмовлятися вкрай нерозумно: без обстеження та лікування в стаціонарі стан пацієнта може стати критичним будь-якої миті. Не варто забувати і про те, що після відмови від госпіталізації повторно викликати лікарів (принаймні протягом тієї ж доби) буде проблематично.

Виклик швидкої допомоги необхідний тільки в екстреній ситуації. Ця дія має бути усвідомленою, виправданою та грамотною. Тільки в такому випадку ви зможете врятувати життя близької людини.