Емоційні порушення у дітей

Емоціям відведено важливу роль у житті дитини: за їхньою допомогою вона сприймає дійсність і реагує на неї. У поведінці немовляти емоційність простежується вже в перші години після появи на світ: доносячи до старших інформацію про те, що йому подобається, що сердить або засмучує, новонароджений демонструє свій темперамент. З часом примітивні емоції (страх, задоволення, радість) змінюються складнішими почуттями: захопленням, подивом, гнівом, сумом. Дітки-дошкільнята за допомогою посмішки, пози, жестикуляції та тону голосу вже здатні передавати тонші відтінки переживань.

З часом дитина вчиться стримувати та приховувати свої почуття. Навичка контролю емоцій набувається поступово в процесі розвитку особистості, і в нормі малюки шкільного віку повинні вміти підпорядковувати розуму свої примітивні переживання. Водночас кількість дітей із порушеннями емоційного розвитку невпинно зростає. Як показує статистика, до закінчення молодшої школи понад 50% дітлахів набувають тих чи інших нервових захворювань на фоні відхилень емоційного характеру.

Як розпізнати дітей із порушеннями емоційного розвитку?

Психологи розрізняють 10 основних ознак стресу, які можуть трансформуватися в емоційні порушення у дітей:

1. Почуття провини або власної неспроможності. Дитина думає, що вона не потрібна ні друзям, ні близьким. У неї виникає стійке відчуття «загубленості в натовпі»: малюк відчуває ніяковість у присутності людей, з якими раніше було налагоджено контакт. Діти з таким симптомом відповідають на запитання стисло та сором’язливо;
2. Проблеми з концентрацією уваги та погіршення пам’яті. Малюк часто забуває, про що щойно говорив, втрачає нитку діалогу, немов не відчуває інтересу до бесіди. Йому складно зосередитися, важко дається шкільна програма;
3. Порушення сну та постійне відчуття втоми. Про наявність цього симптому можна говорити, якщо дитина весь час млява, але при цьому насилу засинає ввечері й неохоче піднімається з ліжка вранці. Свідоме пропускання першого уроку є одним із найбільш поширених видів протесту проти школи;
4. Страх шуму та/або тиші. Карапуз болісно реагує на будь-який шум, лякається різких звуків. Можлива протилежна ситуація: малюкові неприємно перебувати в повній тиші, тому він говорить без упину або, залишаючись наодинці, неодмінно вмикає музику чи телевізор;
5. Порушення апетиту. Цей симптом може проявлятися відсутністю в дитини інтересу до їжі, небажанням їсти навіть раніше улюблені страви або, навпаки, надмірним поглинанням їжі;
6. Дратівливість, запальність та агресивність. Характерним проявом емоційних порушень у дітей є втрата самоконтролю. Дитина може вийти з себе, спалахнути, грубо відповісти навіть з найменшого приводу. Будь-які зауваження старших сприймаються в штики й викликають агресію;
7. Бурхлива діяльність та/або пасивність. У малюка простежується гарячкова активність, йому складно всидіти на місці, він постійно щось крутить у руках або перекладає. Цьому можна знайти просте пояснення: намагаючись забутися і придушити внутрішній неспокій, дитина з головою занурюється в діяльність. Однак іноді стрес проявляє себе протилежним чином: малюк може ухилятися від важливих справ і займатися безцільним проводженням часу;
8. Перепади настрою. Періоди гарного настрою раптово змінюються злістю або плаксивістю. Коливання можуть відбуватися по кілька разів на день: дитина то щаслива і безтурботна, то починає вередувати й капризувати;
9. Відсутність або підвищена увага до власної зовнішності (характерно для дівчаток). Про наявність емоційних порушень у дітей може свідчити зневажливе або занадто маніакальне ставлення до свого зовнішнього вигляду: часте перевдягання, довге сидіння перед дзеркалом, обмеження себе в їжі з метою зниження ваги тощо;
10. Замкненість і небажання спілкуватися. Дитині стає нецікаво контактувати з однолітками, а увага з боку оточуючих тільки дратує її. Перш ніж відповісти на телефонний дзвінок, вона думає, чи варто це робити; часто просить передати тому, хто телефонує, що її немає вдома. У важких ситуаціях з’являються думки або спроби покінчити з собою.

Корекція емоційних порушень у дітей

Найкращий ефект корекція емоційних порушень у дітей, як і у дорослих, дає в тому разі, якщо поєднує в собі елементи індивідуальної та сімейної психотерапії й фармакотерапії. Педагогу, який працює з дітьми, що мають труднощі в розвитку емоційної сфери, на етапі діагностики слід з’ясувати особливості виховання в сім’ї, ставлення оточуючих до дитини, рівень її самооцінки, психологічний клімат у колективі, що її оточує. З цією метою можуть використовуватися такі методи, як спостереження, проведення бесід із батьками та учнями.

Діти з порушеннями емоційного розвитку потребують доброзичливого й розуміючого спілкування, ігор, малювання, рухливих вправ, музики, а найголовніше – уваги. Спілкуючись із дітлахами, які мають такі труднощі, батькам і педагогам варто дотримуватися наступних рекомендацій:

• За можливості ігноруйте зухвалу поведінку дитини з метою привернути увагу та заохочуйте її за добрі вчинки;
• Надайте малюкові можливість у будь-який час звертатися по допомогу до педагога в скрутній ситуації;
• Передбачте можливість рухової розрядки: включіть у режим дня спортивні вправи, заняття фізичною працею;
• Вчіть дитину не придушувати свої емоції, а правильно спрямовувати, виражати свої почуття;
• Демонструйте малюкові адекватні форми реагування на ті чи інші ситуації та явища навколишнього середовища на власному прикладі;
• Створюйте позитивний фон настрою, здоровий психологічний клімат. Моделюйте для дитини ситуацію успіху та заохочуйте її інтереси.