Чому не можна бити дітей ременем

На жаль, ще існує чимало родин, де слухняності від дитини намагаються домогтися шляхом рукоприкладства. Батьки, які б’ють дітей ременем, упевнені, що в такий спосіб зможуть виховати людину. Однак насправді застосування грубої фізичної сили з боку старших лише доводить їхню повну неспроможність і підтверджує невміння знайти прийнятний спосіб впливу на чадо.

До чого призводить покарання дітей ременем?

Ученими та психологами доведено, що дитина, чиї батьки використовують у педагогічних цілях фізичну перевагу, страждає від цього протягом усього життя: дитяча жорстокість, підліткова злочинність і сексуальні розлади – нерідко за всім цим стоять тілесні покарання в юному віці. Безумовно, якщо малюк завинив, не варто спускати йому це з рук. Однак перш ніж бити дітей ременем, давайте розберемося, що спонукає дорослих до вибору такого покарання і чим це може обернутися.

Для початку спробуйте поставити себе на місце дитини, якій зібралися дати урок за допомогою різнички. Чи будете ви відчувати любов до людини, яка піднімає на вас руку? Зрозуміло, ні. Відчуваючи фізичний біль і приниження, малюк не здатний відповісти вам тим самим. Найчастіше в його голові проноситься думка: «Ну нічого, ось виросту, обов’язково тобі помщуся». А тепер дайте відповідь: невже ваша мета – виховати людину, яка, ставши дорослою, почне виміщати на вас злість за побої, завдані їй у дитинстві?

Звісно, з часом біль вщухає, образи забуваються, ось тільки думка про помсту залишається в підсвідомості як нереалізована потреба в прояві агресії, яка рано чи пізно знаходить вихід. Напевно ж кожному з нас доводилося перетинатися з жорстокими, безжальними, вороже налаштованими до всіх людьми. Пам’ятайте, що шляхом покарання дітей ременем, потиличниками, ляпанцями по попі вам не вдасться домогтися бажаного педагогічного результату. Такими діями ви або прищеплюєте чаду озлобленість і впертість, або розвиваєте в ньому боягузтво і брехливість.

Багато хто скаже: «А мене ось били в дитинстві – і нічого, став людиною». По-перше, не забувайте, що кожна дитина – індивідуальність, і однозначно сказати, як малюк переживе той чи інший вид покарання, неможливо. По-друге, навіть якщо ви й не тримаєте зла на своїх батьків за фізичний підхід до виховання, навряд чи ви вдячні їм за все, що було. У більшості випадків люди просто бояться визнати, що можна було обійтися без рукоприкладства; вони просто не вірять, що буває по-іншому.

Отже, батьки, які б’ють дітей ременем, забувають, що таким способом покарання лише принижують їх. Застосування фізичної сили демонструє байдужість і зневагу до дитини як до особистості – крики та удари змушують її закриватися від дорослих і підривають довіру до них. У результаті використання таких виховних прийомів діти бояться найближчих людей. Крім того, будучи регулярно битим, малюк починає вважати, що всі проблеми вирішуються за допомогою рукоприкладства; що ображати й принижувати слабких можна.

Як виховати дитину без ременя?

Для декого це може здатися дивним, але насправді діти зазвичай не бояться ні ременя, ні кутка, ні різнички. Психологічні прийоми виховання впливають на дитину сильніше, ніж рукоприкладство, адже в цьому випадку батьки змушують дивитися в очі, вимагають відповідної реакції у формі згоди, заперечення чи компромісу. Однак навіть у такого педагогічного підходу існують свої негативні сторони. Тут дуже важливо не переборщити з виховною функцією, щоб не виробити в дитини схильність до лицемірства, страх перед скоєнням помилок або звичку покірно слідувати чужим правилам, вбиваючи своє внутрішнє «Я».

Отже, як виховати дитину без ременя? Одним із найбільш дієвих способів є спокійна розмова з чадом після скоєння якогось проступку і заборона на улюблене заняття (перегляд мультфільмів, купівля солодощів) протягом певного періоду часу. Обираючи такий метод впливу, необхідно дотримуватися наступних правил:

• Перш ніж карати малюка, подумайте, чи справді ви розібралися в причинах, які штовхнули його на проступок. Можливо, ви робите помилку;
• Якщо дитина вперше нашкодила, не будьте до неї занадто суворими. Краще поясніть, що вона зробила не так, і домовтеся, що це не повинно повторюватися;
• Утримайтеся від читання нотацій. Якщо малюк зламав іграшку, просто скажіть, що завтра йому нічим буде похвалитися перед друзями. Це набагато ефективніше, ніж сварити його за необережність і говорити, що він не цінує те, що ви для нього робите;
• Пам’ятайте, що бити дітей ременем і використовувати інші способи фізичного впливу неприйнятно. На сімейній раді у спокійній атмосфері чітко визначте правила покарання і заохочення. Повідомте дитині, у що можуть вилитися для неї ті чи інші пустощі;
• Якщо вам довелося сказати, що у виховних цілях доступ до комп’ютера буде обмежений на тиждень, обов’язково дотримайтеся своєї обіцянки. Ніколи не кидайте слів на вітер, інакше чадо вирішить, що йому все дозволено;
• Критикуйте тільки вчинки, але не дитину.

Бити дітей ременем – не єдиний метод виховання, що зжив себе. Не можна як покарання обирати працю, оскільки малюк у такому разі почне ставитися до роботи як до каторги. Не варто сварити дитину, якщо вона захворіла, зіткнулася з проблемами; перед сном або відразу після пробудження, під час ігор або прийому їжі. Покарання недоречне в моменти гострих душевних переживань, зокрема після падіння, бійки, сварки, отримання поганої оцінки в школі тощо. Це не означає, що ви повинні жаліти, – просто не підливайте масла у вогонь.

Звісно, батьки самі обирають, бити дітей ременем чи ні і які педагогічні методи використовувати. І все ж пам’ятайте, що застосування фізичної сили з добрими намірами може дати зворотний результат. Найкраще виховання – це не слова і не різничка, а гарний приклад.