Небезпечний врожай: як не стати жертвою отруєння нітратами

З настанням літа для багатьох щорічно приходить період активної вітамінізації. Усі прагнуть змінити свій раціон у бік збільшення кількості сезонних овочів та фруктів, щоб накопичити корисні речовини перед довгою зимою. Переважно така харчова поведінка є наслідком звички, виробленої за минулі десятиліття, коли свіжа вітамінна продукція у холодну пору року була рідкістю. Та й сьогодні, при всьому розмаїтті привозних фруктів, ягід та овочів, багато хто надає перевагу «рідним» продуктам, а не красивішим і дуже дорогим імпортним аналогам. Літнє захоплення рослинною їжею має лише один серйозний недолік: високий ризик отруєння хімічними речовинами, що застосовуються при вирощуванні фруктів та овочів.

Вітчизняне та імпортне: що краще?

Вельми поширена думка про те, що найбільш «перегодовані» нітратами та іншою хімією плоди приходять на наші прилавки з Китаю та країн Південно-Східної Азії, а продукція європейських (грецьких, іспанських, турецьких) фірм порівняно безпечна. Насправді все інакше: індійські, китайські, в’єтнамські овочі та фрукти містять досить мало нітратів. Найнебезпечніші продукти привозять з європейських держав. Річ тут не стільки в суворішому, ніж в азійських країнах, кліматі, скільки в промисловому підході до виробництва рослинної продукції та занадто лояльних нормах вмісту хімічних речовин (особливо в товарах, призначених для експорту). Для прикладу: у Голландії прийнята гранично допустима концентрація (ГДК) нітратів у коренеплодах 3600 мг/кг, а в Україні чи Росії ці норми значно суворіші.

Більше половини вироблених добрив йде на експорт. Для сільськогосподарських фірм хімічні підживлення дуже дорогі, і їх можуть широко використовувати лише найбільші підприємства. За оцінками фахівців, серед вітчизняних овочів, ягід та фруктів «перегодовані» добривами зустрічаються втричі рідше, ніж серед імпортних. Можливо, вітчизняна сільгосппродукція часом виглядає не надто презентабельно, але за безпекою вона явно перевершує будь-які, найгарніші привозні аналоги.

Як відрізнити нітратні овочі та фрукти

Щоб визначити концентрацію нітратів, експерт використовує спеціальний прилад, щуп якого необхідно встромити у досліджуваний фрукт чи овоч. У побутових умовах такі експерименти навряд чи можливі: не у кожної господині знайдеться аналізатор, та й продавець може не погодитися, щоб товар «травмували» до покупки. Проте якісно оцінити безпеку сільгосппродукції цілком можливо. Для цього необхідно знати ознаки «перегодованості» хімією, характерні для кожного виду овочів та фруктів:

• Огірки накопичують нітрати в шкірці та зоні, що прилягає до хвостика. Про перенасиченість добривами свідчить темний колір і жорсткість шкірки;
• «Нітратні» томати мають на зрізі жорсткі світлі прожилки в м’якоті;
• Салати, кріп, петрушка та інші зелені культури, що виросли при надлишку добрив, дуже довго зберігають неприродно яскравий колір і високу щільність листя;
• Коренеплоди, для яких не пошкодували нітратів, виростають занадто великими. Нормальна морква не повинна бути довшою за 20 см. Буряк діаметром понад 6 см, а редиска — понад 4 см можуть виявитися небезпечними. Якщо коренеплоди продаються з гичкою, надлишок хімії можна визначити за занадто потужним листям;
• У нітратних кабачків зона, що прилягає до плодоніжки, має зелений колір.

Традиційно найнебезпечнішими з погляду отруєння нітратами вважаються баштанні. Насправді зелень накопичує шкідливі речовини набагато активніше. Ризик постраждати, скуштувавши кавуна чи дині, пов’язаний радше з тим, що ці плоди зазвичай з’їдаються дуже швидко і кожному їдцю дістається велика кількість солодких ласощів. Відрізнити нітратний плід досить складно, проте відомо, що у вітчизняній продукції, яка дозріла в природні терміни, шкідлива хімія міститься в мінімальній концентрації.

Плоди, що ростуть на деревах (груші, яблука, персики, сливи, вишні тощо), нітратними не бувають. Зате вони нерідко перенасичені пестицидами, які застосовуються для боротьби зі шкідниками. У цьому сенсі вітчизняна продукція теж вигідно відрізняється від імпортної, оскільки виробникам часто просто не вистачає коштів на дорогі захисні препарати.

Що робити, щоб уникнути неприємностей

Відповідь на це запитання очевидна: намагатися бути уважним при купівлі плодоовочевої продукції. Крім того, є сенс не вживати в їжу ті частини фруктів та овочів, у яких може знаходитися найбільше нітратів. Зазвичай це шкірка і зона, що прилягає до хвостика. У моркви найбезпечнішою вважається середня частина коренеплоду (без обох кінчиків). Зелень фахівці рекомендують перед вживанням близько години вимочувати в холодній кип’яченій воді. Баштанні слід купувати лише протягом сезону природного дозрівання (для нашої широти це серпень-вересень). У кавунів та динь не можна їсти м’якоть, розташовану близько до шкірки.

При виборі фруктів безпечніше віддавати перевагу вітчизняним яблукам та грушам, вирощеним недалеко від місця продажу. Не варто гнатися за красою плодів: принцип «погане яблуко черв’як не їсть» у цьому випадку абсолютно справедливий. Щодо овочів можна сказати наступне: ґрунтова продукція завжди корисніша за тепличну, а місцева — безпечніша за імпортну.