Гіперактивна дитина

Основними ознаками гіперактивності у дітей є імпульсивність, підвищена рухливість та дефіцит уваги.

Проявитися гіперактивність може вже в перші дні життя. Гіперактивна дитина плаксива, неспокійна, погано спить, у періоди бадьорості надмірно рухлива, надчутлива до зовнішніх подразників, довго і важко заспокоюється. У старшому віці таким дітям важко зосередитися на одній дії.

Поведінка гіперактивної дитини вигадлива, вона не може всидіти на місці, гратися у спокійні ігри. Такі діти запальні, енергійні, іноді навіть агресивні.

Труднощі виховання гіперактивної дитини

Дорослішаючи, надактивні діти опиняються в колективі: дитячому садку та школі. Ситуація, яка раніше була під контролем, починає погіршуватися. Заняття в колективі вимагають уваги, посидючості, які у таких дітей не вироблені. Тому неспокійний учень постійно відволікається, заважає вести заняття, крутиться, голосно розмовляє.

Виховання гіперактивної дитини в колективі ускладнене рисами її характеру: вона відрізняється від однолітків. Такий школяр через свою неуважність вчиться незадовільно, на заняттях нудьгує і не засвоює матеріал.

Імпульсивність заважає таким дітям діяти обдумано, виважено приймати рішення. Стосунки з однолітками у гіперактивних дітей, як правило, не складаються.

Розвиток гіперактивної дитини

Безумовно, гіперактивність – не риса характеру, а сукупність причин і умов, що сприяли виникненню цього стану ще в період внутрішньоутробного розвитку.

Розвиток гіперактивної дитини ще в утробі матері ускладнений гіпоксією. Ускладнення під час пологів (стрімкі пологи, асфіксія, тривалі пологи) також можуть спровокувати розвиток гіперактивності у дітей. Крім того, синдром гіперактивності може бути зумовлений генетичними факторами.

Головною причиною гіперактивності є мінімальна мозкова дисфункція. Через неї у дітей виникають труднощі з мисленням. Як правило, це означає, що мають місце порушення структури мозку, яка відповідає за регуляцію рівня уваги та емоцій. При неправильному лікуванні гіперактивної дитини до досягнення середнього шкільного віку підвищена рухова активність зникає, а імпульсивність і неуважність, навпаки, посилюються. У школі такі діти відчувають труднощі з мовленням і письмом, вимовою скоромовок, складних слів і переказом тексту.

Гіперактивна дитина: що робити?

Не лише одноліткам і педагогам, а й батькам важко спілкуватися з гіперактивними дітьми. Багато мам і тат прагнуть зламати неслухняність дисциплінарними заходами: суворо карають, збільшують навантаження. Деякі батьки опускають руки і дозволяють дитині поводитися як завгодно. Безумовно, обидві крайнощі не призводять до бажаних результатів.

Якщо в сім’ї росте гіперактивна дитина, що робити батькам, підкаже тільки дитячий психолог. Самостійно виробити правильну лінію поведінки дорослим буває складно – заважають емоції. Мамам і татам важливо розуміти, що малюк так поводиться не спеціально, а через особливості психіки, тому покарання та потурання можуть лише нашкодити.

Лікування гіперактивної дитини полягає в консультації з грамотним фахівцем у галузі дитячої психології. Батьки, зі свого боку, повинні допомагати лікарю і корегувати поведінку малюка вдома.

Формулювання прохань, адресованих таким дітям, повинні бути конкретними і не містити більше 10 слів. Вказівки мають бути послідовними і короткими, і, бажано, обмеженими за часом.

Категорично забороняти щось гіперактивному малюку не можна. Вимоги про обмеження краще викладати спокійним тоном, уникаючи формулювань «ні» і «не можна».

У будь-якій ситуації розмова на підвищених тонах з такими дітьми неприпустима. Крім того, усні вказівки бажано підкріплювати візуально: картинками, яскравими щоденниками, календарем, таймером.

Своєчасне звернення до психолога допоможе скорегувати поведінку гіперактивної дитини та уникнути проблем у розвитку й адаптації її в колективі.