Дитина краде гроші: що робити?
Батьки, які вперше спіймали дитину на крадіжці, відчувають різні емоції: гнів, подив, роздратування, сором… Вони не розуміють, що спонукало дитину до такого вчинку і який промах у вихованні було допущено.
Варто відразу зазначити, що у нашій статті мова піде про усвідомлену крадіжку. Перший досвід привласнення чужих іграшок, шпильок та інших дрібниць у 3-4-річному віці не враховується – малюк поки що не відчуває меж між «моє» і «чуже». До 4-6 років у нього вже формується розуміння власності, проте вміння тримати під контролем свої пориви все ще відсутнє. З огляду на вищесказане, звинувачувати дитину в крадіжці можна, якщо вона вже переступила 6-річний рубіж. У цьому віці діти йдуть до школи, стають більш самостійними, незалежними від батьків у психологічному плані та часто керуються у своїх діях прикладом однолітків.
Проте крадіжки теж бувають різними. Якщо дитина позичила без дозволу м’яч у сусідського хлопчика, такий вчинок заслуговує на покарання, але не є катастрофою. Зовсім інакше йдуть справи, якщо з її вини з маминого гаманця починають зникати купюри великого (або не дуже) номіналу. Сьогодні ми поговоримо про те, що штовхає дитину красти гроші у батьків і як правильно поводитися, опинившись у такій ситуації.
Чому дитина краде гроші: основні мотиви
- Дефіцит спілкування з батьками. Заповнювати нестачу батьківської уваги діти можуть всіма можливими способами: починаючи від примх та істерик у немовлячому віці й закінчуючи крадіжками у старшому віці. Нерідко дитина краде гроші з батьківського гаманця зі злості, намагаючись таким чином помститися дорослим;
- Необхідність самоствердження. Як і в першому випадку, корінь проблеми лежить у дефіциті уваги з боку батьків, а точніше – у відсутності роботи з дитиною у сфері розвитку, поведінки в колективі, самосприйняття тощо. У результаті єдиним, на думку дитини, способом довести значущість власного «Я» стає крадіжка;
- Спотворене сприйняття добра і зла. Багато хто здивується, але ситуації, коли маленька людина насправді не розуміє, що чинить поганий вчинок, теж мають місце. Виявляється, не всі батьки у доступній формі пояснюють своїм дітям різницю між «добре» і «погано»;
- Нестача або повна відсутність кишенькових грошей. Дехто визнає це неприйнятним, але дітям старше 10-12 років необхідно мати кишенькові гроші – певну суму, якою вони могли б розпоряджатися на власний розсуд. Зрозуміло, краще, щоб дитина «заробила» на особисті витрати, проте можливі винятки;
- Особистий приклад старших. Як кажуть, яблуко від яблуні недалеко падає. Якщо дитина краде гроші у батьків, не виключено, що передумовою для цього став наочний приклад кишенькових крадіжок (між подружжям, сусідами тощо). Аналогічний ефект можуть справити улюблені дітьми та підлітками фільми про пограбування і захопливі пригоди злочинців, які їх скоїли;
- Шкільна дідівщина або «купівля» місця в колективі. На жаль, подібні факти все частіше стають причиною дитячих крадіжок. Іноді дитина, не маючи іншої можливості завоювати повагу однокласників, змушена домагатися визнання серед однолітків якщо не грошима, то всілякими подарунками (жувальна гумка, брелоки та інша дурниця). Куди серйозніша справа, якщо в дитини вимагають гроші старшокласники, і в неї не залишається вибору, окрім як красти їх у батьків.
Як відучити дитину красти гроші вдома?
Незалежно від причин, що викликали бажання взяти чуже, дитячу крадіжку потрібно припиняти на корені. Спочатку розглянемо, чого робити не слід:
- Не кидайте гроші на видноті у відкритому доступі – це провокує дитину піти на крадіжку;
- Не вішайте на неї ярлики, обзиваючи злодієм та негідником, бо «як корабель назвеш…»;
- Не зациклюйтеся на поганому. Інцидент вже стався, і дорікаючи людині за те, що вона оступилася, ви не виправите ситуацію;
- Не обговорюйте проблему зі сторонніми. Цим ви ганьбите не тільки дитину, а й себе, виставляючи у невигідному світлі власні виховні методи;
- Не влаштовуйте судилища і утримайтеся від погроз. Це призведе лише до того, що малюк замкнеться у собі й затаїть на вас ще більшу образу.
Отже, як відучити дитину красти гроші?
Порада №1: Перегляньте сімейні цінності
Саме час ретельно вивчити взаємини зі своєю дитиною. Можливо, ви приділяєте недостатньо уваги питанням виховання та спілкування. Чим живе ваша дитина? Що її гнітить і мучить? Якщо ви вагаєтеся з відповіддю, поговоріть щиро – це допоможе вам налагодити контакт і пізнати одне одного ближче.
Порада №2: Навчіть дитину накопичувати гроші
У вашої дитини, як і у будь-якої людини, є особисті потреби. Однак сімейний бюджет обмежений, і як би вам не хотілося, виконати всі бажання та примхи дитини неможливо. Доступно роз’ясніть, що гроші на бажану покупку слід відкладати. Наприклад, дозвольте їй залишати решту собі після самостійного походу в магазин.
Порада №3: Відмовляйте правильно
Безапеляційне «ні» може стати причиною справжньої душевної травми. Через свій вік дитина не може зрозуміти всіх цих «дорослих проблем», пов’язаних із тяжким фінансовим станом і необхідністю економити. Ваше завдання – пояснити, що в сім’ї прийнято планувати покупки, і сьогоднішня відмова означає, що вона отримає бажане трохи пізніше;
Порада №4: Не дозволяйте брати гору емоціям
Якщо дитина краде гроші, не поспішайте сварити чи карати її. Тактика поведінки батьків у такій ситуації має бути більш обережною і делікатною. Важливо донести до свідомості дитини думку про те, що крадіжка – це вчинок, не гідний хорошої людини. Якщо вона потребує кишенькових грошей, надайте можливість «заробляти» певну суму хорошою поведінкою чи допомогою по дому.
Текст: Інга Статівка
