Аденоїдит у дітей

Природа забезпечила людину непоганим захистом від хвороб. Деякі органи й тканини спеціально пристосовані для того, щоб перешкоджати потраплянню патогенних бактерій в організм. Однак ці пристосування не завжди спрацьовують: вплив несприятливих факторів зовнішнього середовища в поєднанні з деякими захворюваннями призводить до того, що орган-захисник зазнає патологічних змін і сам стає джерелом інфекції. Одним із захворювань такого роду є аденоїдит.

Причини та симптоми аденоїдиту у дітей

Носоглоткові мигдалики (аденоїди) захищають дихальні шляхи дитини від проникнення хвороботворних мікроорганізмів. Це утворення, які продукують велику кількість лімфоцитів. У тих випадках, коли організм малюка ослаблений, аденоїди зазнають мікробних атак надто часто і перестають справлятися зі своїми функціями. Тканина мигдаликів починає розростатися, стає пухкою і запалюється. Розвиток гострого аденоїдиту в дітей провокують часті застудні захворювання або інфекції бактеріального походження. У групі ризику перебувають:

• Немовлята, які перебувають на штучному вигодовуванні й не отримують природного захисту у вигляді компонентів грудного молока;
• Діти, які страждають на алергічні реакції та інші види імунодефіцитів;
• Малюки, яких годують одноманітною їжею з переважанням легкозасвоюваних вуглеводів (наприклад, кашами). У цьому відношенні дуже небезпечний брак мікроелементів і вітаміну D;
• Дітлахи, які живуть у несприятливих умовах. Одним із факторів розвитку аденоїдиту в дітей є проживання в приміщенні із забрудненим або надто сухим повітрям, яке погано провітрюється.

Крім того, запалення носоглоткових мигдаликів нерідко провокується переохолодженням організму або виникає як ускладнення після перенесених інфекційних захворювань.

Розрізняють дві форми аденоїдиту в дітей: гостру та хронічну. У першому випадку в дитини різко підвищується температура тіла, з’являється сильний нежить, кашель (слиз, що стікає по задній стінці глотки, подразнює дихальні шляхи). Запалення розвивається дуже швидко і нерідко захоплює середнє вухо: з’являються ознаки гострого євстахіїту (біль у вусі, зниження гостроти слуху). Неправильний підхід до лікування сприяє переходу недуги в затяжну стадію. Про її наявність свідчать такі симптоми:

• Невелике підвищення температури тіла, яке не минає протягом тривалого часу;
• Утруднення носового дихання; сон із відкритим ротом, хропіння;
• Нічний кашель;
• Підвищена стомлюваність, зниження фізичної та розумової активності, проблеми з навчанням;
• Зміна тембру голосу, гугнявість;
• Поганий апетит;
• Головний біль;
• Прогресуюче зниження гостроти слуху;
• Денна сонливість; неспокійний нічний сон;
• Часті застуди, бронхіти, трахеїти, ларингіти, фарингіти, отити.

Хронічний аденоїдит у дітей іноді набуває млявого перебігу, тому батьки перестають сприймати нездужання малюка як окрему хворобу. Дитину просто вважають «слабенькою». Таке ставлення надзвичайно небезпечне. Занедбаний варіант аденоїдиту призводить до розвитку важких ускладнень: вторинна інфекція може вразити суглоби, серцево-судинну або видільну систему.

Крім того, дітлахи, які страждають на хронічне запалення носоглоткових мигдаликів, постійно відчувають дефіцит кисню, що погано позначається на їхньому фізичному та розумовому розвитку. Не виключений і шкідливий вплив недуги на зовнішність дитини: наслідком аденоїдиту нерідко стає деформація кісток черепа. При цьому виникає специфічний аденоїдний тип обличчя (відвисла нижня щелепа, напіввідкритий рот, виступаючі верхні різці, набряклість).

Діагностика та лікування аденоїдиту в дітей

Як не дивно, діагностика цього захворювання далеко не завжди буває адекватною. Помилки, як правило, пов’язані з недостатньою кваліфікацією лікарів або їхнім слабким ознайомленням із технологічними новинками в цій галузі. У багатьох поліклініках недугу визначають на підставі видимих симптомів аденоїдиту в дітей (наприклад, у дитини постійно відкритий рот), так званої пальцевої діагностики, а також результатів задньої риноскопії або рентгена носоглотки. Ці методи не лише вкрай неприємні, а й неінформативні. Сучасні способи діагностики (ендоскопія або комп’ютерна томографія) абсолютно безболісні й здатні дати повну картину захворювання, що дуже важливо при виборі тактики лікування.

Під час лікування аденоїдиту в дітей багато лікарів також керуються принципами, які вважалися прогресивними понад півстоліття тому. Ідеться про операцію з видалення носоглоткових мигдаликів (у недавньому минулому цим способом лікували переважну більшість випадків аденоїдиту). Сьогодні доведено, що хірургічне втручання показане далеко не всім пацієнтам, і вдаватися до нього можна лише в окремих, найважчих випадках, коли всі консервативні методи лікування виявилися неспроможними. Тому, почувши під час першого ж візиту до отоларинголога категоричну заяву: «Рот відкритий, аденоїди збільшені, необхідне термінове видалення», батьки повинні показати дитину іншому лікареві та наполягти на проведенні повного обстеження. Не варто звертатися за консультацією до лора одразу ж після того, як малюк перехворів на застуду: мигдалики, що збільшилися в період хвороби, не одразу набувають нормального розміру, і це може ввести лікаря в оману.

Лікування хронічного аденоїдиту в дітей зазвичай включає промивання носоглотки розчинами, які допомагають видаляти слиз (використовується морська сіль, відвари лікарських трав, протаргол), закапування лікувальних крапель або змащування мазями, фізіотерапевтичні процедури. Нерідко застосовують методи гомеопатії та курортотерапії, добрі результати дає дихальна гімнастика. Зрозуміло, самолікування неприпустиме; усі лікарські засоби повинен призначати лікар. Величезне значення для позбавлення від недуги має нормалізація способу життя, режиму дня та харчування дитини.

Аденоїдит – серйозне захворювання, неправильне лікування якого може призвести до важких наслідків. У цьому випадку як ніколи важливо дотримуватися принципу «не нашкодь». Про це повинні пам’ятати батьки, стежачи за станом здоров’я своїх малюків і звертаючись по медичну допомогу.