Розумова відсталість у дітей

Під розумовою відсталістю розуміють вроджене або набуте в ранньому віці загальне недорозвинення психіки, головним проявом якого є інтелектуальний дефект. За різними джерелами, на цю патологію страждає від 1 до 5% населення земної кулі. Побутує думка, що діти з розумовою відсталістю народжуються тільки в неблагополучних сім’ях, проте насправді першопричини захворювання далеко не завжди зумовлені соціальними чинниками.

Чому розвивається розумова відсталість?

У більшості випадків виникнення розумової відсталості у дітей пов’язане з неправильним формуванням або ураженням головного мозку на ранніх стадіях його розвитку. Зокрема, спровокувати недугу можуть:

1. Тяжкі спадкові захворювання;
2. Генетичні аномалії;
3. Інтоксикації, інфекційні та хронічні захворювання матері в період виношування;
4. Передчасні або ускладнені пологи, що супроводжуються асфіксією плода;
5. Безвідповідальне ставлення батьків до питань догляду за дитиною і недостатня участь у її розвитку;
6. Тяжкі психічні або фізичні травми мозку.

Симптоми розумової відсталості у дітей

Олігофренія накладає відбиток на всі психічні процеси, проте більшою мірою страждає пізнавальна сфера. У дитини з таким діагнозом порушена здатність до концентрації та уваги, а вміння запам’ятовувати сповільнене. Для мовлення пацієнтів характерне некоректне використання слів, мізерний словниковий запас, нерозгорнутість реплік, порушення у вимові окремих фраз і цілих речень. Поряд із цим спостерігається недорозвиненість вищих емоцій і труднощі в побудові соціальних контактів.

Загальним симптомом розумової відсталості у дітей є відсутність мотивації в поведінці, залежність від думки оточуючих і зовнішніх чинників, нездатність передбачити наслідки своїх дій і недостатнє вміння пригнічувати інстинктивні пориви.

Ступені розумової відсталості у дітей

У спеціалізованій літературі виділено чотири ступені розумової відсталості у дітей:

1. Легкий ступінь розумової відсталості (дебільність), IQ 50-69. Такі дітлахи успішно набувають навичок життєдіяльності: орієнтування в домашній обстановці та за її межами, догляд за собою (одягання, купання і прийняття їжі), здатність спілкування і підтримання розмови. Головним проявом патології є неуспішність у навчанні та труднощі в засвоєнні шкільної програми. Може спостерігатися деяке недорозвинення рухових і сенсорних функцій. Загалом діти з таким діагнозом мало чим відрізняються від здорових однолітків, але з віком починають виділятися з маси;
2. Помірний ступінь розумової відсталості (імбецильність), IQ 35-49. Стан дитини характеризується специфічними ознаками: сповільнений розвиток сприйняття, неповноцінне мовлення, загальмованість моторики та відсталість у навичках самообслуговування. Навчання дітей із таким діагнозом у звичайних школах практично виключене. Незважаючи на те, що в ранньому віці пацієнтам вдається опанувати прості комунікативні прийоми, зі складнішими соціальними навичками виникають труднощі;
3. Тяжкий ступінь розумової відсталості (імбецильність), IQ 20-34. Недуга проявляє себе вираженим відставанням в інтелектуальній сфері. У пацієнтів спостерігаються запущені дефекти мовлення і тяжкі порушення моторики, вони практично не пристосовані до умов навколишнього світу. За допомогою наполегливої роботи їх можна навчити догляду за собою і виконанню простих завдань за умови контролю з боку;
4. Глибокий ступінь розумової відсталості (ідіотія), IQ < 20. Хворі погано розуміють звернення до них, а єдиною мовленнєвою реакцією таких пацієнтів на зовнішні подразники нерідко є крики або мукання. Порушення рухової сфери виражені настільки, що дитина не може самостійно пересуватися і постійно сидить в одній і тій самій позі, роблячи маятникоподібні або інші примітивні рухи. Діти, що страждають на ідіотію, зовсім нездатні до навчання та самообслуговування.

Лікування розумової відсталості у дітей

Провідна роль у реабілітації дітей, які страждають на розумову відсталість, відведена педагогічній роботі. У разі діагностування патології батькам пропонують влаштувати дитину до спеціалізованої дефектологічної установи. Зрозуміло, не кожна сім’я готова змиритися з наявністю у чада інтелектуальних відхилень, проте слід розуміти, що найкращих результатів можна досягти лише в тому разі, якщо програма навчання відповідатиме здібностям дитини.

Лікування розумової відсталості у дітей за наявності специфічного поточного соматичного захворювання (гіпотиреоз, фенілкетонурія тощо) проводиться в стаціонарі. Якщо проблеми в інтелектуальній сфері не пов’язані з хворобливим процесом, завданням медикаментозної терапії стає купірування супутніх неврозоподібних, психопатоподібних, психотичних (галюцинації, марення) проявів. Призначення конкретних препаратів відбувається в індивідуальному порядку. Можуть застосовуватися ноотропи (нейрометаболічні стимулятори): Ноотропіл (пірацетам), Пантогам, Фенібут, Аміналон; препарати, що стимулюють процеси метаболізму в центральній нервовій системі: вітаміни В1, В6, В12, В15, глутамінова кислота та ін. При ліквородинамічних порушеннях (підвищений внутрішньочерепний тиск) призначають Діакарб, Гліцерол, сульфат магнію, а при судомному синдромі, крім протисудомних препаратів, доцільне використання Пантогаму.

Пам’ятайте, що розумова відсталість – це не вирок. При правильному підході батьків, лікарів і педагогів у дитини з легким або помірним ступенем патології є всі шанси навчитися забезпечувати свої потреби самостійно і в подальшому досягти успіху в роботі, що не потребує високих інтелектуальних навичок.