Адаптація дитини в дитячому садку

Для жінки немає більшого щастя, ніж постійно перебувати поруч зі своєю малечею. Але малюк росте, настає час розширювати коло його спілкування, та й мамі час виходити на роботу. У більшості випадків батьки приймають рішення віддати дитину в дитячий садок після досягнення нею віку двох-трьох років.

Особливості звикання до дитячого колективу

Перший «вихід у люди» – один із найважливіших моментів у житті маленької людини. Від того, наскільки легко вона приживеться в колективі, залежить її подальша соціалізація, розвиток здатності до спілкування і, зрештою, самооцінка.

Процес адаптації дитини в дитячому садку непростий і супроводжується серйозним стресом. Саме тому в деяких сім’ях малюків надають перевагу вихованню вдома. Можливо, це непоганий спосіб на час вберегти нервову систему дитини, але він не компенсує тієї шкоди, яку завдає відірваність від однолітків і постійне спілкування виключно з близькими людьми.

На думку психологів, до 3-3,5 років малюки не прагнуть до контактів із «собі подібними». Але дітлахи старшого віку починають потребувати щоденного спілкування з однолітками і вимагають самореалізації в колективі. Вважається, що цей вік є оптимальним для вступу до дошкільного закладу.

Деяким батькам доводиться віддавати в ясла крихіток, які не досягли навіть півторарічного віку. Обставини у всіх різні, але таке рішення не можна назвати вдалим: малюки, занадто рано відірвані від мами, зазвичай легко звикають до нового життя, але згодом страждають на брак емоційного розвитку.

Термін адаптації дитини в дитячому садку індивідуальний. Він залежить від стану здоров’я малюка, його характеру та особливостей атмосфери в сім’ї. Помічено, що чим старша дитина, тим складніше їй прийняти незвичні порядки і влитися в колектив. Для дітлахів трьох-чотирьох років період звикання в нормі становить 2-3 тижні. Більше проблем зазвичай виникає у сором’язливих, несамостійних малюків, які звикли до надмірної маминої турботи. Однак якщо дитина не страждає на тяжкі захворювання, батькам цілком під силу підготувати її до цього складного, але дуже цікавого й необхідного етапу дорослішання.

Як вирішити проблему адаптації дитини в дитячому садку?

Перш за все треба подбати про вибір відповідного дошкільного закладу. Бажано, щоб садок знаходився в пішій доступності від дому – занадто довга дорога погано позначиться на його привабливості в очах дитини. Є сенс ознайомитися з програмою занять і розпорядком дня кількох закладів, поспілкуватися з персоналом і батьками дітлахів, які їх відвідують. Якщо у дитини є проблеми зі здоров’ям (слухом, зором, опорно-руховим апаратом), варто підшукати для неї спеціалізований садок.

Найкращий час для початку відвідування дошкільного закладу – середина серпня. У цей період у групі ще не дуже багато дітей (деякі відпочивають з батьками), і вихователь приділятиме більше уваги новачку. Віддавати дитину в садок узимку не варто з тієї причини, що стрес може спровокувати численні застуди. Щоб підготувати малюка до важливих змін у житті, зробіть наступне:

• Постарайтеся привчити малюка до такого розпорядку дня, який прийнятий у обраному для нього садку. Це необхідно робити ненав’язливо, найкраще – у формі гри;
• Простежте за тим, щоб малюк володів елементарними навичками самообслуговування. Проблеми адаптації дитини в дитячому садку часто пов’язані з тим, що вона не вміє самостійно їсти чи одягатися, або робить це занадто повільно, не встигаючи за ритмом життя групи. Грамотний вихователь на перших порах допомагатиме новачку, але не зможе робити це весь час. Якщо ж малюка почнуть підганяти дорослі або дражнити діти, його психологічний стан різко погіршиться, а садок стане джерелом постійного стресу;
• Розкажіть дитині, чим займаються діти в садку, як там цікаво і весело. Тут вам стануть у пригоді рольові ігри. Дайте малюку зрозуміти, як ви пишаєтеся тим, що він подорослішав, став розумним і самостійним;
• Будьте щирі у своїх думках і висловлюваннях про те, що виховання в дитячому колективі необхідне для вашої дитини. Якщо батьки віддають дитину в садок лише тому, що так роблять усі, не очікуючи від цього нічого хорошого, малюк неодмінно відчує настрій близьких людей і несвідомо копіюватиме його.

Адаптація дитини в дитячому садку повинна проходити поступово. Домовтеся з адміністрацією закладу, що в перший тиждень-півтора приводитимете малюка після сніданку і забиратимете перед обідом. Якщо все піде добре, через кілька днів малюк сам може захотіти залишитися з новими друзями на весь день.

Вранці, залишаючи дитину в садку, використовуйте своєрідний ритуал прощання (наприклад, нехай вона підійде до вікна і помахає вам). Дуже важливо, щоб малюк знав, що, віддавши в садок, від нього не позбулися, як від тягаря, а навпаки, дали можливість зайнятися чимось новим і цікавим. Тому, забираючи його ввечері, не поспішайте одразу додому. Якщо погода дозволяє, погуляйте, розпитайте малюка про те, що він робив удень, що дізнався, що йому сподобалося.

Дуже добре, якщо після повернення додому вашу дитину чекатиме маленький сюрприз (записка з привітаннями, улюблена смакота). Зробіть усе для того, щоб початок спілкування з великою кількістю чужих людей не змусив дитину засумніватися в любові та прив’язаності до неї близьких.

Будьте коректні: не обговорюйте при малюку дії вихователя і не сваріться з батьками інших дітей. Намагайтеся терпляче вирішувати конфлікти, але так, щоб дитина знала, що ви на її боці. Це надасть малюку впевненості в собі і згладить шорсткості спілкування.

Термін адаптації дитини в дитячому садку може бути досить тривалим (до півроку). Можливо, спочатку малюк стане нервовим, замкнутим або агресивним. Деякі діти навіть демонструють певний регрес у розвитку (починають писятися в штанці, вдають, що не вміють користуватися ложкою тощо). Не лякайтеся, це тимчасове явище. Постарайтеся якомога більше займатися з дитиною: гуляйте, читайте, грайте, малюйте. Далекі поїздки та галасливі свята варто відкласти на потім. Малюк і так переповнений новими враженнями; спокійне спілкування із сім’єю допоможе йому пережити стрес.

Зазвичай дітлахи 3,5-4 років розуміють необхідність відвідування садка, звикають до режиму дня і добре контактують з однолітками. Якщо після закінчення півроку психоемоційний стан дитини не нормалізується, порадьтеся з психологом, але не панікуйте: найімовірніше, у малюка не виявиться серйозних проблем.