Судомний синдром у дітей

Під судомним синдромом розуміють мимовільні скорочення м’язів, що проявляються у вигляді нападів різної тривалості. Нервові тіки та неконтрольовані рухи, скорочення окремих м’язових груп, епілептичні напади – все це варіанти судом. Діти, через незрілість організму в цілому і нервової системи зокрема, мають підвищену схильність до неконтрольованих м’язових скорочень.

Причини судомного синдрому у дітей

Судоми можуть бути реакцією головного мозку на низку подразливих явищ, симптомом активних процесів усередині нього або ж наслідком значного органічного ураження центральної нервової системи. Серед причин судомного синдрому у дітей цілий ряд як ендогенних, так і екзогенних факторів.

Подразливим фактором, що спровокував судоми, може стати інфікування та інтоксикація, пологова травма хребта в шийному відділі, інші травми голови та шиї. Більш виражені напади починаються при активізації пухлинних вогнищ у головному мозку, наявності церебральних запалень або паразитарної атаки. Ситуація ускладнюється, якщо присутня генетична схильність або є метаболічні порушення. Хвороби центральної нервової системи, деякі системні захворювання, наявність вроджених чи набутих патологій також викликають судомні напади.

Класифікація судом

При появі симптомів судомного синдрому у дітей важливо охарактеризувати напади, що сталися, за масштабом і типом скорочень.

Якщо у дитини неконтрольованими рухами охоплені м’язи окремої групи, то йдеться про локалізовані, інакше кажучи, парціальні або фокальні судоми. У випадку, коли напад поширився на все тіло, говорять про генералізовані або загальні судоми.

Епізоди м’язових скорочень і розслаблень, що змінюють один одного, характеризують клонічні судоми, тривалий спазм без розслаблення – тонічні. В окремих випадках фази спазму і почергового стискання-розслаблення чергуються, демонструючи тоніко-клонічні судоми.

Явища, що передують судомам – блукаючий погляд, слабкість, головний біль, пітливість – також зараховуються до симптомів судомного синдрому у дітей.

Лікування судомного синдрому у дітей

Протисудомна терапія є комплексною. По-перше, для дитини, яка страждає від судомного синдрому, за необхідності організовуються заходи з підтримки дихання та кровообігу. По-друге, в рамках безпосереднього лікування судомного синдрому у дітей, внутрішньовенно вводяться препарати протисудомної дії. По-третє, підбираються ліки для корекції терапії з урахуванням етіології конкретного випадку.

Реанімаційні дії починаються з очищення порожнини рота від вмісту, що перешкоджає диханню. Блювотні маси, слиз і слина, сторонні тіла видаляються, одяг на верхній частині тулуба розстібається.

Далі дитину вкладають спиною на рівну, горизонтально розташовану поверхню, голову повертають набік. Щоб уникнути западання язика, нижня щелепа утримується у виведеному положенні «вперед і вгору»; якщо ж язик вже запав, користуються повітроводом.

Наступний крок – подача кисню за допомогою маски або катетера. У разі відсутності умов та обладнання для припливу свіжого повітря відчиняють вікно.

Серед препаратів першої допомоги для дітей найбільш прийнятним є бензодіазепін. При недостатньому ефекті вдаються до оксибутирату натрію або барбітуратів. При наполегливих судомах із пригніченням дихання одночасно зі штучною вентиляцією легень вводяться м’язові релаксанти.

Фебрильні судоми вимагають використання жарознижувальних засобів та застосування простих методів охолодження. Гіпоглікемічні зумовлюють необхідність внутрішньовенного введення глюкози, гіпокальціємічні – глюконату кальцію. Судоми, що супроводжують енцефаліт та менінгіт, лікуються антимікробними препаратами.