Що робити, якщо дитина не їсть прикорм

Перехід від немовлячого харчування до більш «дорослого» через поступове введення прикорму – дуже хвилюючий процес для всіх членів родини. Це один із перших переломних моментів – таких, як опанування вміння сидіти, пересуватися, говорити. Усвідомлюючи важливість та унікальність таких досягнень, батьки з нетерпінням чекають того часу, коли можна буде дати малюку пюре або кашку. Однак нерідко виявляється, що дитина не їсть прикорм, зовсім не поділяючи ентузіазму рідних.

Дитина не їсть прикорм: чи варто хвилюватися?

Кожен із батьків рано чи пізно стикається з тим, що в чомусь малюк проявляє себе інакше. Важливо прийняти своє чадо таким, яким воно є, і не створювати проблему там, де її немає. Немовлятство та дитинство – це не змагання, не перегони. Усі дітки різні, у кожного своя, індивідуальна програма розвитку. У сусідів малюк почав ходити в 10 місяців, а розмовляти – лише у 2,5 роки. А в інших дитина ще повзає, але вже щебече без упину. Будь-які норми вельми умовні, і в більшості аспектів життя малюків неможливо встановити якісь єдині для всіх правила, яким кожен неодмінно має підкорятися.

Перш ніж почати хвилюватися через те, що дитина не їсть прикорм у якийсь період, поставте собі запитання – а чи справді вона повинна? Можливо, малюк ще просто не готовий до цього. Зрозуміло, є загальні рекомендації – як вітчизняних, так і закордонних фахівців охорони здоров’я, професійне бачення дільничного педіатра, життєвий і материнський досвід родичів, подруг і знайомих. До речі, навряд чи вони будуть одностайні в питаннях оптимального часу та способу розширення раціону малечі.

Не так давно прикорм вводили в 3-4 місяці, а бабусі пригадають часи, коли одномісячних немовлят уже привчали до «дорослої» їжі. Зараз індивідуальне щастя людей усе більше висувається на перший план цінностей, набагато більше уваги стали приділяти справжнім потребам навіть найменшої людини. Мами вже не мчать із пологового будинку на завод, а присвячують себе турботі про малюка. Змінився і підхід медиків – тепер освоювати нове харчування пропонується з 6 місяців. Діткам на штучному вигодовуванні є сенс починати трохи раніше. Але навіть якщо до однорічного віку дитина погано їсть прикорм або повністю відмовляється від нього, при цьому не відстаючи за основними показниками розвитку, приводів для паніки немає.

Звісно, це трохи обмежує свободу молодої матусі, якій просто нічим замінити навіть одне годування на добу. Отже, потрібно або бути поруч, або завчасно зціджуватися в разі, якщо необхідно відлучитися на певний час і залишити свій скарб під наглядом рідних. Крім того, доведеться нескінченно відповідати на запитання про те, чому це така велика дитина не їсть прикорм тощо. Але в будь-якому разі вибір, їсти чи ні, робить сам малюк, нехай навіть і під впливом якихось факторів.

Причини, через які малюк може відмовлятися від прикорму

Основні причини того, що дитина не хоче відходити від звичного способу харчування – неготовність і відсутність потреби. Однак буває і так, що після успішного початку дитина перестала їсти прикорм. Умови для таких ситуацій можуть бути одними й тими самими, серед яких найпоширеніші:

• Особливості розвитку внутрішніх систем, насамперед шлунково-кишкового тракту;
• Відсутність інтересу до дорослої їжі;
• Гастрономічні вподобання;
• Стрес, емоційні потрясіння;
• Спекотна погода;
• Ріжуться зубки.

Варто з’ясувати у бабусь і дідусів – як проходив цей процес у вас самих. Можливо, мама чи тато теж довго відмовлялися від їжі або мали проблеми з травленням у немовлячому віці. Діти успадковують від рідних не тільки зовнішність, а й певною мірою фізіологію. У такому разі те, що дитина погано їсть прикорм, може бути сімейною рисою у вигляді функціональних особливостей.

Що можна зробити, якщо дитина не їсть прикорм

Не поспішати, особливо без потреби. Зазнавши невдачі, можна зробити перерву на 1-1,5 тижні. Маленькі люди куди розумніші, ніж нам здається, особливо в тому, що стосується задоволення власних потреб. Зазвичай, якщо дитина не їсть прикорм, це означає, що її організм поки не відчуває такої потреби. Тобто ви чудово справляєтеся з роллю молодої матусі або дуже вдало підібрали дитячу суміш. Можна, звісно, спробувати створити «попит» штучно – зменшивши порції грудного молока чи суміші, або збільшивши проміжки між годуваннями. Але часто це призводить лише до погіршення настрою, вередливості, а в поганому гуморі малюк куди менш зговірливий.

Позитивний настрій. Гарний настрій – ваш вірний союзник. Коли малюк задоволений, він більш відкритий для пізнання світу і, напевно, з більшим ентузіазмом поставиться до запропонованих вами нововведень.

Садити за стіл, коли їдять старші – дітки люблять повторювати за батьками, переймати їхні види діяльності. До того ж вони дуже сприйнятливі до емоцій – бачачи, що ви отримуєте позитив від процесу прийому їжі, малюку буде легше перейнятися ідеєю про те, що їсти – це приємно і цікаво. Тож можна додатково плямкати, цмокати, стогнати та охати від задоволення – для посилення ефекту.

Не нав’язувати – якщо дитина не хоче їсти прикорм, змушувати її недоцільно, інакше «доросла» їжа міцно пов’яжеться в емоційному плані з негативом і примусом. Це призведе до природної відповідної реакції – опору. Навіть якщо дитина все ж підкориться вашому напору, такий авторитарний підхід може ускладнити ваші стосунки.

Їжа, якою можна керувати. Дитяче печиво, банани, морква, скибочка яблука – те, що малюк може сам тримати в ручці, вивчати і, звісно, пробувати. Ложечка, яку йому тягнуть до рота – це явно не груди. Недовіра цілком зрозуміла, особливо якщо малюк звик отримувати їжу безпосередньо від мами. А тут крихітку намагаються обдурити – прикро ж. Але якщо малюку просто дати в руки щось їстівне, то він за своєю дитячою звичкою, швидше за все, сам скористається смаковими рецепторами, щоб ознайомитися з новим предметом. Особливо, якщо мама, тато або старші дітки покажуть приклад, бадьоро гризучи моркву або хрумтячи печивом. Навіть якщо поки що дитина не хоче їсти прикорм, рано чи пізно щось вашому вередуну обов’язково припаде до смаку.

Смакова соска. Виверт добре підходить для тих малюків, які нерозлучні з пустушкою або привчені пити молочко з пляшечки для найменших. Суть його полягає в тому, щоб занурити гумову соску в дитячий сік, пюре або кашку, після чого дати малюку. Це, звісно, зовсім не гарантує того, що йому сподобається смак, але перші знайомства з новою їжею пройдуть трохи легше.

Експериментуйте, пропонуйте різноманітну їжу. Однак не варто вже занадто прогинатися і для першого прикорму використовувати солодкі продукти або спеціально підсолоджувати нейтральні. Для маленької людини все незнайоме буде дивовижним, але до солодкого вона, швидше за все, пристраститься швидше. Це може створити проблеми з введенням у раціон інших, менш «смачних» продуктів.

Якщо дитина перестала їсти прикорм, незважаючи на нещодавні досягнення на цьому поприщі, слід просто дати їй перерву на тиждень.