Як зрозуміти, що час змінити місце роботи

Змушуючи себе встати вранці з ліжка, наздоганяючи маршрутку, розгрібаючи чергову купу справ, не встигаючи приділити належну увагу своїм коханим і близьким, кожна з нас час від часу ловить себе на думці: «А ну її, цю роботу!». Зазвичай така фраза свідчить про відсутність настрою. Але іноді справді є сенс замислитися про зміну роду діяльності.

Неможливість професійного розвитку

Далеко не всі працюють виключно заради грошей. Багато хто трудиться ще й за покликанням, так би мовити, для душі. Коли можливість вкладати душу закінчується, робота стає тісною та незатишною, рости й розвиватися в сформованих обмеженнях стає нереально. Улюблена справа не повинна бути похмурою необхідністю. Якщо все веде саме до цього, значить, час переходити на іншу сходинку. Так, можливо, ще нещодавно вам подобалося ваше заняття, ви вчилися чогось нового, осягали та створювали, і все це знаходило радісний відгук у серці.

В ідеалі людина повинна йти до своєї мрії та відчувати, що просувається правильним шляхом. Багато хто втрачає і забуває свої нещодавні бажання в потоці життєвої метушні. Але якщо для вас світить дороговказна зірка – слідуйте за нею, відкривайте для себе можливості, ставте нові цілі. Не бійтеся відпустити віджиле старе заради здобуття більш значущого нового.

Тупикова безперспективна посада

Немає нічого поганого в тому, щоб мати амбіції. І цілком нормально, якщо вам набридло бути молодшим помічником дванадцятого заступника. Може, це було непогано в студентські часи, але зупинятися надовго в такому статусі не варто. Спочатку необхідно спробувати донести своє бажання рухатися кар’єрними сходами до начальства. Не бійтеся домагатися своєї мети, можливо, на роботі ніхто й не здогадується, що вас щось не влаштовує. Але якщо керівництво не в змозі оцінити ваших переваг і заслуг перед компанією, тоді є сенс це керівництво змінити.

Некомфортні умови праці

1. Відмова в офіційному оформленні вашої трудової діяльності. Як би ми не обурювалися мізерними розмірами пенсій, але краще вже щось, ніж зовсім нічого. А для того, щоб заслужити право на трудову пенсію, необхідно мати чималий стаж. Якщо у вашій конторі не все гладко за паперами або ваше офіційне працевлаштування постійно відкладають з якихось міфічних причин, то це серйозний привід замислитися про можливі проблеми в майбутньому.
2. Ви витрачаєте мінімум три години на день по п’ять разів на тиждень на те, щоб дістатися на роботу і додому? Це нехай і маленький, але все ж шматочок вашого життя. Хоча в ці години ви не працюєте, але назвати цей час навіть певною мірою вільним дуже непросто. Він вам не належить, він належить дорозі. Організовані люди встигають по дорозі зробити необхідні покупки, з кимось зустрітися, зробити кілька телефонних дзвінків, почитати книгу або навіть зайнятися в’язанням. Життєрадісні оптимісти знаходять розвагу в міських пейзажах, натовпі, що сновигає навколо, змоклій кішці на зупинці… Але для більшості ці щоденні подорожі виснажливі та неприємні. А після роботи є ще багато справ, що потребують вашої енергії. З цієї причини втрачений час необхідно якось компенсувати. Добре, якщо зарплата дозволяє долати відстань із комфортом (у таксі або власній машині), значно полегшувати щоденні домашні справи (за допомогою побутової техніки, трапез у кафе та ресторанах або замовлень їжі додому), організовувати повноцінний відпочинок, регулярно робити подарунки рідним. В іншому разі було б розумно пошукати посаду з більшим окладом або просто ближче до місця проживання, зі скороченим робочим днем та зручним графіком.
3. Необлаштованість робочого місця. Для жінок часто дуже важливий комфорт, зокрема і на роботі. Адже там минає чимало часу – 8, 9 або навіть 12 годин. А тому, наприклад, відсутність у тій же будівлі санвузла або його незадовільний стан може стати стресогенним фактором.

Психологічний мікроклімат у колективі

Часті конфлікти серед колег, зверхнє ставлення начальства, ворожі установки співробітників одне до одного або до керівництва, накопичене невдоволення – усе це неабияк виснажує. А вже коли колективна агресія спрямована безпосередньо на вас, стає зовсім непереливки. Хтось сприйме це як іще одну незначну перешкоду на шляху до успіху, а для інших такий стан справ – вельми непомірні емоційні навантаження. Часто нерви все ж дорожчі.

Фінансова незадоволеність

Сенс роботи в тому, щоб отримувати за свою працю співмірну оплату. Жодної формули гармонійного балансу між виконуваними обов’язками та винагородою за них, на жаль, не існує. Тож доводиться виходити з власних уявлень про справедливість.

Уточнюючи свої посадові права, ви напевно погодилися на запропонований розмір окладу. Але це не означає, що решту життя ця сума має вас цілком влаштовувати. Ви стаєте більш досвідченим і цінним співробітником, а це не може не позначитися на прибутку компанії та, відповідно, ваших доходах. Потреби людини постійно зростають, особливо з появою сім’ї. Крім того, існує елементарна інфляція. Та й хто сказав, що потрібно задовольнятися малим? Саме тому маленька зарплата або неграмотна та несправедлива система мотивації (бонусів і премій) найчастіше стають вирішальним фактором у питанні зміни роботи.

Оскільки не у всіх є економічна можливість посидіти кілька місяців вдома, то рішення про зміну роду діяльності можна приймати тільки після формулювання для себе чіткого уявлення про майбутню посаду. І не забувайте, що причиною подібних бажань може бути професійне вигорання, стрес, втома, негаразди в особистому житті, побутові проблеми. Тобто справа не в роботі, а у вас самих, тому інше місце не вирішить проблеми.